Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
розглянула у судовому засіданні 5 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2011 року.
Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 271 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-розпорядчими та організаційно-господарськими функціями строком 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2011 року вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ «Грабовецький гранкар'єр» с. Грабовець Немирівського району Вінницької області, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, в порушення вимог Закону України «Про охорону праці», Типового Положення «Про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» Типового Положення «Про інструктаж, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України», не організував здійснення зі сторожем очолюваного ним підприємства ОСОБА_2 первинного та повторних протипожежних інструктажів, внаслідок чого останньому не були відомі вимоги щодо дотримання вимог пожежної безпеки в приміщенні кімнати для сторожів. У зв'язку з цим, ОСОБА_2, заступивши 27 жовтня 2009 року на роботу, в приміщенні кімнати для сторожів використовував для обігріву власний саморобний нагрівальний прилад, що заборонено Правилами пожежної безпеки, затвердженими наказом МНС України № 126 від 19 жовтня 2004 року, доторкнувся до струмоведучої частини вказаного приладу і отримав ураження електричним струмом, від чого настала його смерть.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв'язку з істотним порушення кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, оскільки між порушенням вимог законодавства про охорону праці та причиною загибелі людини не має причинно-наслідкового зв'язку. Засуджений зазначає, що досудове та судове слідство було проведено неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Щодо доводів скарги засудженого ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу злочину, то свої висновки по цьому питанню апеляційний суд мотивовано обґрунтував і спростував зазначені доводи.
Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 271 КК України підтверджується зібраними по справі доказами, які перевірялись судом. Так, згідно показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідальну особу у ТОВ «Грабовецький гранкар'єр» за дотриманням правил пожежної безпеки призначено не було, а тому ці обов'язки покладені на керівника товариства. Первинний і повторний інструктажі потерпілому ОСОБА_2 з питань охорони праці не проводились, наказ про призначення відповідальної особи за перевірку знань та проведення інструктажів з питань охорони праці у товаристві відсутній, а згідно Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці здійснення інструктажів покладається на роботодавця. Дані показання узгоджуються із наявними в матеріалах справи доказами, яким судом надана належна оцінка.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про непереконливість доводів засудженого щодо того, що в його діях відсутній склад злочину.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 271 КК України кваліфіковано правильно.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, при цьому судом першої інстанції враховано тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, те, що засуджений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, злочин скоїв вперше, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС. Тому, висновок суду першої інстанції про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства є обґрунтованим. З цим погоджується і суд касаційної інстанції.
Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого й правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.