Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 листопада 2011 року.
Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 19 серпня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Вірменії, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду вирок змінено і пом'якшено ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у червні 2006 року за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленою досудовим слідством особою організували незаконне переправлення через державний кордон України з Республікою Польща громадян Республіки Молдова ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за допомогою підроблених паспортів громадян України, які при проході державного кордону «Ягодин-залізнична станція» 23 червня 2006 року, були затримані під час паспортного контролю.
У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості та про направлення справи на новий апеляційний розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд дійшов неправильного висновку про можливість застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, оскільки злочини, за який його засуджено, відноситься до категорії тяжких. Крім того, ОСОБА_1 переховувався від суду, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Прокурор посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Крім того, вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України, оскільки він вчинив закінчений замах на вчинення цього злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Стаття 69 КК України передбачає можливість призначення більш м'якого покарання за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (з урахуванням особи винного). При цьому вказані обставини мають стосуватися лише події злочину та особи винного.
Як убачається з ухвали, апеляційний суд, пом'якшуючи покарання ОСОБА_1 і застосовуючи положення ст. 69 КК України, послався на те, що засуджений раніше не був судимий, повністю визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей; врахував те, що злочином не заподіяно тяжких наслідків і з моменту його вчинення минуло більше п'яти років. Ці обставини суд визнав такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Між тим, таке рішення не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання винного, може бути визнано щире каяття, яке передбачає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини, а також бажання виправити ситуацію, відшкодувати шкоду, готовність нести кримінальну відповідальність.
У судових рішеннях не наведено даних, які би свідчили про таку поведінку ОСОБА_1, а з матеріалів справи вбачається, що він тривалий час ухилявся від суду, під час досудового слідства і в суді свою вину визнавав частково.
Позитивна характеристика на ОСОБА_1 та інформація про те, що він раніше не судимий, відносяться до даних про його особу, які, з огляду на положення ст. 66 КК України, не можна визнати такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності особи винного або вчиненого ним злочину.
Тому колегія суддів вважає, що застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 є недостатньо мотивованим, а призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого і є занадто м'яким.
З огляду на викладене ухвалу апеляційного суду не може бути визнано законною та обґрунтованою, а тому її слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно з дотриманням вимог закону розглянути справу і з урахуванням викладених у касаційній скарзі доводів прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
____________________ __________________ _____________________
Т.С. Шилова В.В. Зубар Л.А. Романець