Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2011 року.
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не має
судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Апеляційний суд Харківської області указаний вирок суду змінив у частині призначеного покарання і звільниву ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у період з 12-го по 13 серпня 2008 року незаконно придбав і зберігав з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс масою 0,7076 г, який 14 червня 2008 року приніс на територію Олексіївської виправної колонії № 25, де незаконно збув засудженому ОСОБА_2, котрий взамін цього пообіцяв зробити для засудженого чотки.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та про направлення справи на новий апеляційний розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України, оскільки останній вчинив тяжкий злочин, своєї вини не визнав, у скоєному злочині не розкаявся.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та правильності кваліфікації його дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Посилання прокурора на безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання є непереконливими.
Що ж до необґрунтованого застосування до призначеного ОСОБА_1 покарання ст. 75 КК України, то доводи з цього приводу в касаційній скарзі прокурора є безпідставними.
Як видно зі справи, апеляційний суд, переглядаючи кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про особу винного (раніше не судимий, працював, позитивно характеризується, має молодий вік), а також обставини скоєння злочину і дійшов вірного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та застосував ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням і поклавши на нього відповідні обов'язки.
Доводи в касаційні скарзі прокурора про те, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, оскільки останній не визнав своєї вини і не розкаявся у вчиненому злочині, є непереконливими, оскільки така позиція підсудного, як невизнання своєї вини, не може бути перешкодою для застосування ст. 75 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
____________________ __________________ __________________
Т.С. Шилова В.В. Зубар Л.А. Романець