Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянула у судовому засіданні 19 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Волновахського районного суду Донецької області від 19 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2011 року.
Вироком Волновахського районного суду Донецької області від 19 листопада 2010 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Також, вироком суду засуджено: ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2011 року вирок Волновахського районного суду Донецької області від 19 листопада 2010 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишений без зміни.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в касаційному порядку не оскаржені.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1 засуджено за те, що він 22 грудня 2008 року приблизно о 18 годині 30 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, попередньо розподіливши ролі між собою, використовуючи заготовлені маски, ніж та пістолет, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на сім'ю ОСОБА_6, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, та з погрозою застосування такого насильства, з проникненням в їх будинок АДРЕСА_1 Під час вчинення розбійного нападу і вимагання видачі матеріальних цінностей потерпілій ОСОБА_6 були спричиненні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_8 - легкі тілесні ушкодження. Почувши умовний сигнал від ОСОБА_4, який знаходився в дворі і спостерігав за навколишньою обстановкою, про виниклу для них небезпеку - ОСОБА_1, ОСОБА_5 та особа, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, покинули приміщення вказаного будинку.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що судове слідство по справі проведене неповно, судом першої інстанції не з'ясовані обставини та мотиви скоєного злочину, що потягнуло невірну кваліфікацію його дій за ст. 187 КК України. Апеляційний розгляд справи проведений без перевірки усіх доводів апеляції, а прийнята ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У касаційній скарзі засудженого порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Перевіривши матеріали кримінальної справи та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, та з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Доводи засудженого щодо відсутності у нього умислу на розбійний напад і заволодіння майном потерпілих перевірялись судом апеляційної інстанції та були спростовані із зазначенням в ухвалі відповідних мотивів прийнятого рішення.
Посилання в касаційній скарзі засудженого на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України, при розгляді його апеляції, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі, якщо для того є підстави - і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.
Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта - безпідставними.
Залишаючи апеляцію засудженого без задоволення, апеляційний суд дотримався цих вимог закону, перевірив та дав оцінку усім доводам його апеляції із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення, у тому числі й тим, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, відсутність обтяжуючих вину обставин та обрав йому покарання ближче до мінімального, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 187 КК України, яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.
Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Волновахського районного суду Донецької області від 19 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.