Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,
за участю прокурора Гладкого О.Є.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 6 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року.
Вказаним вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 27 червня 2008 року Рівненським міським судом за ч. 2 ст. 186, ст. 69, ст. 71 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 22.01.2011 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 500 грн.
У вироку вирішено питання речових доказів по справі.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову змінено. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 850 грн.
Речовий доказ по справі мобільний телефон «Нокіа -2700-с» повернуто ОСОБА_5
У решті вирок залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, 12 листопада 2010 року, близько 3 години 30 хвилин ночі, поблизу будинку
АДРЕСА_1, повторно, з метою відкритого викрадення чужого майна, наніс руками удари по голові та обличчю ОСОБА_6 у результаті чого заволодів майном потерпілої на загальну суму 2500 грн. 84 коп.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону, а саме порушення судом першої інстанції вимог ст. 334 КПК України, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_5 порушує питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою та однобічністю досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, і їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді таких доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні грабежу відносно ОСОБА_6 за обставин, встановлених судом, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку і, відповідно до вимог ст.334 КПК України, виклав у вироку.
Зокрема, суд обґрунтовано поклав у вирок показання потерпілої ОСОБА_6, які вона давала на досудовому слідстві та підтвердила в судовому засіданні про те, що ОСОБА_5 вночі 12 листопада 2010 року, застосувавши до неї насильство, заволодів належним їй майном, а саме мобільним телефоном та іншим майном, перелік якого наведений у вироку.
Причетність засудженого до скоєного злочину підтверджена протоколом впізнання потерпілою засудженого, як особи, яка скоїла щодо неї злочин.
Обставини цієї слідчої дії підтвердив свідок ОСОБА_7
Мотивів для обмови потерпілою винного судом не встановлено. Допит потерпілої на досудовому і судовому слідстві, слідчі дії з її участю було проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, тому вони є належними й допустимими доказами.
Крім того, працівниками міліції була вилучена належна засудженому сім карта до мобільного телефону, якою, згідно аналізу інформації про телефонні розмови, ОСОБА_5 користувався при розмовах по телефону, який був викрадений у потерпілої.
Доводи засудженого про те, що мобільним телефоном потерпілої заволоділа інша особа, були предметом перевірки місцевого суду і, як безпідставні, обґрунтовано залишені без задоволення.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого, які за змістом перекликаються з доводам касаційної скарги та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, докладно вмотивувавши свої висновки, правильно визнав вирок суду першої інстанції в частині доведеності винуватості, кваліфікації дій ОСОБА_5 і призначеного йому покарання законним і обґрунтованим.
За встановлених судами обставин дії засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої ОСОБА_6 та скоєний повторно, кваліфіковані правильно. Підстав для скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.
Призначене ОСОБА_5 покарання за своїм розміром слід визнати необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.
ОСОБА_5 раніше судимий за корисливі злочини та знову відкрито заволодів майном потерпілої, що свідчить про стійку направленість умислу засудженого на вчинення корисливих злочинів та його підвищену суспільну небезпечність. За таких обставин колегія суддів не убачає підстав для пом'якшення покарання засудженому.
Право на ознайомлення засудженого з матеріалами справи було відновлене, за заявою останнього, судом апеляційної інстанції. Клопотань проведення судового слідства, при перевірці вироку в апеляційному порядку, засуджений не порушував. Тому, підстав вважати порушеним його право на захист, не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не виявлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 6 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Г.Животов А. Крещенко Є. Пузиревський