Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - Орлянської В.І.,
суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2012 року.
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1
громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 12.11.2001 року Верховним Судом АР Крим за ст. 17, п. «а» ч. 2 ст. 93; ч. 3 ст. 142; ч. 2 ст. 145; ст. 100;
ч. 2 ст. 215-3; ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ст. 42,
ст. 43 КК України ( в редакції законів 1960 і
2001 років) на 8 років 6 місяців позбавлення волі; звільненого 15.01.2007 року постановою Вільнянського районного суду Запорізької області умовно - достроково на 1 рік 9 місяців 27 днів,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2012 року зазначений вирок залишено без зміни.
Вказаним вироком, який залишений без зміни ухвалою суду апеляційної інстанції засуджений також ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК України, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнані винними та засуджені за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, за наступних обставин.
17 липня 2010 року приблизно о шостій годині ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вступили між собою у злочинну змову на незаконне заволодіння чужим майном і за пропозицією останнього проникли через незачинену кватирку вікна до квартири АДРЕСА_1. З метою залякування її мешканців, виконуючи злочинний умисел, взяли в кухні даної квартири кожний по ножу, пройшовши у кімнату, погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я, поклали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підлогу обличчям до низу, наказали віддати гроші та цінні речі. Коли ОСОБА_3 повідомила, що грошей немає, ОСОБА_2 наніс їй не менше п'яти ударів ногами в область шиї та тулуба, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Після цього засуджені обшукали квартиру і заволоділи майном та грошима потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 1638,20 грн. З викраденим засуджені залишили місце вчинення злочину, однак були затримані працівниками міліції.
Як вбачається з касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту проведеного судового слідства, неправильне застосування кримінального закону, неналежноу юридичну оцінку усім доказам по справі. Зазначає про відсутність попередньої змови на вчинення злочину та використання ножів для залякування мешканців квартири і заволодіння чужим майном. Просить змінити судові рішення, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України та пом'якшити призначене покарання з урахуванням його позитивних характеристик.
Заслухавши доповідь судді, думки засудженого, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Виходячи зі змісту ст. 323 КПК України, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.
Ці вимоги закону судом дотримані.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, судові інстанції послалися на докази, що містяться в матеріалах справи, зібрані у встановленому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, належно оцінені судом і є обґрунтованими.
В касаційній скарзі засудженого оскаржується правильність встановлення судом фактичних обставин справи, які відповідно до вимог ст. 398 КПК України, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Касаційний суд також не перевіряє вироки і ухвали щодо неповноти та однобічності досудового і судового слідства. Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається засуджений, згідно зі ст. 367 КПК України були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про відсутність попередньої змови на вчинення злочину з ОСОБА_2, відсутність ножів і погроз потерпілим та необхідність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 186 КК України, не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать обставинам справи, встановленим судом. Свої висновки суд обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, протоколами огляду місця події, протоколами огляду предметів, висновками експертиз, яким дав належну оцінку. Перевірив суд і доводи засудженого щодо застосування недозволених методів під час досудового слідства.
Сукупність наведених у вироку доказів, їх аналіз переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло. За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд урахував характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, його тяжкість, думку потерпілої, що він позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, раніше судимий за вчинення аналогічного корисливого злочину та на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив. Також зазначив обставину, що пом'якшує покарання, - наявність на утриманні малолітньої дитини, і обставину, що обтяжує його, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення покарання не вбачає.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевіривши доводи апеляції й правильно визнав їх необґрунтованими, його ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Таким чином, колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановлених судових рішень, як про це зазначає засуджений у своїй касаційній скарзі, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді :
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова А.В. Суржок