Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2011 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не
має судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь кожної з потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 35 000 грн.
Вирішено долю речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 12 серпня 2010 року приблизно о 17:10, керуючи пасажирським автобусом «MERSEDES-BENZ 313 ПЕ», д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою«Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь» на території Гірняцького району м. Макіївки Донецької області з боку м. Маріуполя в напрямку м. Слов'янська, коли проїжджав ділянку в районі «115 км+865 м», діючи з необережності та проявляючи злочинну самовпевненість, при здійсненні обгону вантажного автомобіля ЗІЛ-130 д.н.з. НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку правою смугою не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, не вибрав безпечної дистанції та інтервалу, в результаті чого правою передньою частиною свого автобуса зіткнувся із задньою лівою частиною автомобіля ЗІЛ-130, чим порушив Правила дорожнього руху України, а саме не виконав вимог пунктів 12.6 «г», 12.9 «б», 21.1, 1.5, 10.1, 13.1. У результаті цього ДТП пасажири автобуса ОСОБА_5 і ОСОБА_6 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли, а інші пасажири отримали легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням положень ст. 69 КК України при призначенні засудженому покарання.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості та про направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Стверджує, що суд безпідставно повернув засудженому автомобіль, на який було накладено арешт.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційні скарги частково і просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.
Висновку суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та правильності кваліфікації його дій прокурор і потерпіла у касаційних скаргах не оспорюють.
Доводи, викладені в касаційних скаргах щодо невідповідності призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочинам і даним про його особу внаслідок м'якості та безпідставне застосування ст. 69 КК України, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 69 цього ж Кодексу за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів), обставини скоєння злочину, дані про особу засудженого ( раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на момент затримання працював, має на утриманні непрацездатних батьків). Обставинами, що пом'якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття, визнання вини у скоєному злочині, відшкодування потерпілим матеріальної шкоди у повному обсязі. Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.
Апеляційний суд, переглянувши цю кримінальну справу в апеляційному порядку за скаргами прокурора та потерпілої на аналогічних підставах, відповідно з вимогами ст. 377 КПК України виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а призначене покарання - таким, що відповідає вимогам статей 65, 69 КК України, та є необхіднім і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, з чим погоджується й колегія суддів.
Твердження потерпілої про безпідставне зняття накладеного арешту з автомобіля засудженого є необґрунтованими, оскільки суд при постановленні вироку вирішив питання про речові докази відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
____________________ __________________ __________________
Т.С. Шилова В.В. Зубар Л.А. Романець