Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів:Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянула в судовому засіданні 19 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2011 року щодо нього.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2011 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 29.08.2003 року за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково Свердловським міським судом Луганської області 26.08.2005 року,
за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки;
за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки.
Запобіжний захід залишено утримання під вартою.
Строк відбування покарання вирішено обчислювати з моменту фактичного затримання -з 21.07.2010 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволений в повному обсязі, стягнуто зі ОСОБА_5 5000 грн матеріальної шкоди та 10000 грн маральної шкоди.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 29.03.2007 року допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме п. п. 2.1 «б», 2.3 «б», 2.9 п. «а», 10.1, 11.13, 12.1, 12.3 «Правил дорожнього руху», в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, тяжкі тілесні ушкодження.
Порушення полягали в тому, що водій ОСОБА_5 29.03.2007 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, в стані алкогольного сп'яніння, управляючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-21043, д.н. НОМЕР_1, належним ОСОБА_8, при відсутності в автомобілі його власника, не маючи при собі свідоцтва про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасового реєстраційного талону, рухаючись в м. Одесі по вул. Тираспольській зі сторони вул. Орловської в напрямі вул. Овідіопольській, під'їжджаючи до будинку № 18 по вул. Тираспольській, не був уважним, за дорожньою обстановкою не слідкував, вибрав швидкість небезпечну для руху, без врахування дорожньої обстановки та стану поверхності проїзної частини, рух автомобіля постійно не контролював, відволікався від управління автомобілем, після чого не справився з його управлінням, виїхав на праву по напрямку його руху обочину, по якій рух транспортних засобів заборонено, і навпроти будинку № 18 по вул. Тираспольській, за наявності об'єктивної можливості виявити перешкоди для руху, пішохода ОСОБА_7., який стояв на вказаній обочині, мір до своєчасного зниження скорості аж до зупинки не прийняв, в результаті чого здійснив наїзд на потерпілого.
В результаті вказаної ДТП пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку, лінійного перелому потиличної кістки справа, забійної рани голови, садна правого гомілковостопного суглобу, які згідно висновку № 3016 від 3.08.2007 року судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_5 з метою особистого вживання в невстановленому місці, у невстановлений час, у невстановленої особи незаконно придбав наркотичний засіб - марихуану.
Після чого, 13.07.2010року приблизно о 7 годині 10 хвилин ОСОБА_5, незаконно зберігаючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - марихуану, в пачці з-під сигарет «Прилуки» червоного кольору, на пероні станції «Застава-2» Одеської залізничної дороги, був затриманий працівниками міліції. При проведені особистого огляду у ОСОБА_5 в правій задній кишені штанів була виявлена та вилучена пачка з-під сигарет «Прилуки» з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом (марихуаною), масою в перерахунку на суху речовину 12,223 грама, які він незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2011 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Зі змісту касаційної скарги засудженого та доповнень до неї вбачається, що він порушує питання про скасування судових рішень та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості.
При цьому, стверджує, що свою вину в повному обсязі не визнав, тому суд безпідставно вказав про повне визнання засудженим своєї вини та дослідив докази по справі в порядку ст. 299 КПК України.
Крім того, зазначає, що вирок суду ґрунтується на суперечливих показаннях ОСОБА_10 про заподіяні її сину - ОСОБА_7 тілесних ушкоджень; показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які, не будучи спеціалістами, стверджували, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння; ДТП відбулося 29.03.2007 року, а потерпілий був обстежений 03.08.2007 року (через 5 місяців).
Також, стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 377 КПК України, так як в своїй ухвалі не надав відповіді на доводи апеляції засудженого про порушення під час досудового слідства права останнього на захист, в тому числі прийняття відмови від захисника без присутності захисника в порушення ст. 46 КПК України.
Окрім того, в своїх доповненнях до касаційної скарги зазначає, що суд, всупереч вимогам ст. 334 КПК України, в повному обсязі не врахував всіх обставин, які пом'якшують його покарання, а саме часткове визнання ним вини, позитивну характеристику з місця проживання та його соціальне становище, необхідність його догляду за матір'ю-пенсіонеркою, та призначив надто суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.
Ці вимоги закону судом дотримані.
Судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні ним злочинів за викладених у вироку обставин. Такий висновок ґрунтується на зібраних у передбаченому законом порядку доказах, дослідивши які у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5, будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження; та, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, незаконно придбав та зберігав наркотичні засоби без мети збути. Правильність юридичної оцінки дій засудженого за ч. 2 ст. 286 та ч. 2 ст. 309 КК України переконливо викладені у вироку, перевірені судом апеляційної інстанції і сумнівів не викликають.
Тому доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, в частині суперечливих, на його думку, показань ОСОБА_10 про заподіяння її сину тілесних ушкоджень, показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та інше, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про те, що суд, не зважаючи на часткове визнання ним своєї вини, дослідив докази в порядку ст. 299 КПК України, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, то вони є безпідставними.
Так, відповідно до ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 визнавав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тому суд, виконавши вимоги ст. 299 КПК України та роз'яснивши підсудному про розгляд справи в цій частині в даному порядку, про що зазначено в протоколі судового засідання та у вироку суду, на законних підставах дослідив докази по справі в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України в скороченому порядку.
Разом з тим, ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав частково, тому суд належним чином провів судове слідство в цій частині та розглянув справу.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає істотних порушень кримінально-процесуального закону при розгляді судом першої інстанції кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 309 КК України.
Не вбачає колегія суддів і підстав для пом'якшення ОСОБА_5 покарання.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого; відсутність обставин, які пом'якшують покарання; обставини, які обтяжують покарання, а саме вчинення злочину особою повторно, вчинення злочину щодо малолітнього, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, та навіть за наявності пом'якшуючих обставин, наведених засудженим в касаційній скарзі, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_5 на підставі ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 (три) роки таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. А тому підстав для задоволення доводів засудженого про пом'якшення йому покарання колегія суддів не вбачає.
Посилання засудженого на порушення на досудовому слідстві його права на захист, оскільки відмова від захисника була прийнята без присутності захисника, позбавлені підстав, так як чинний кримінально-процесуальний закон, а саме ст. 46 КПК України, не закріплює такої вимоги.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.
В.І.Орлянська І.Г. Тельнікова А.В. Суржок