Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
розглянула у судовому засіданні 5 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2011 року.
Вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: 20 жовтня 2010 року Врадіївським районним судом за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки 2 місяці; 16 листопада 2010 року Первомайським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, до призначеного покарання за новим вироком, частково приєднано невідбуті покарання за вироком Врадіївського районного суду від 20 жовтня 2010 року та за вироком Первомайського міськрайонного суду від 16 листопада 2010 року і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 1 року 4 місяців позбавлення волі.
Також, вироком суду вирішене питання щодо речових доказів по справі.
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1 18 червня 2011 року приблизно о 6-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу, з території двору домоволодіння ОСОБА_2 в с. Кумарі Врадіївського району Миколаївської області, викрав велосипед марки «Азимут», спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1300 грн.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування оскаржуваного вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що суд першої інстанції призначив покарання за кількома вироками всупереч вимогам ст. 71 КК України, яке є меншим за невідбуту частину покарання в перерахунку на позбавлення волі - 1 рік 6 місяців.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив вирок суду скасувати, а справи направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду, про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину, по суті своїй не оспорюється у касаційній скарзі прокурора, як і кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про невірне застосування судом першої інстанції вимог ст. ст. 71, 72 КК України.
Згідно ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Судом першої інстанції неправильно був застосований кримінальний закон при визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.
Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Оскільки вироком Врадіївського районного суду від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 було засуджено до 3 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки 2 місяці, то остаточне покарання за сукупністю вироків, при переводі обмеження волі в позбавлення волі, за своїм розміром має бути більшим, ніж 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
Таким чином, вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України. При новому судовому розгляді справи покарання ОСОБА_1 слід призначити з дотриманням вимог ст. ст. 65, 71, 72 КК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394 - 396, 398 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.