Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів:Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянула в судовому засіданні 19 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на постанову Немирівського районного суду від 15 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6
Постановою Немирівського районного суду від 15 серпня 2011 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не має судимості,
звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України на підставі п. п. «е», «є» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 8.07.2011 року, кримінальну справу стосовно нього закрито на підставі п. 4 ст. 6 КПК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 29.04.2011 року приблизно о 19 годині в на території домогосподарства ОСОБА_5, яке розташоване по АДРЕСА_1, вчинив бійку, під час якої завдав ОСОБА_5 кілька ударів рукою та ногою, заподіявши останній легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, та необережно закритий перелом лівої променевої кістки, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, відповідно до висновку експерта № 189 від 25.05.2011 року.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року постанову Немирівського районного суду від 15 серпня 2011 року залишено без зміни, а апеляцію потерпілої ОСОБА_5 - без задоволення.
В касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону.
При цьому, вказує, що досудове слідство проведено не повно та однобічно: кримінальну справу порушено тільки по факту заподіяння тілесних ушкоджень їй, ОСОБА_5, однак не враховано, що ОСОБА_6 завдав тілесні ушкодження її зятю та психологічні - її онуці; до справи не приєднано протокол огляду місця події, акт освідування ОСОБА_6 на предмет сп'яніння, не проведена експертиза для встановлення ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень зятю та онуці, не визначено розмір заподіяних злочином збитків; не допитано всіх очевидців, потерпілих та їх представників. Вважає, що дії ОСОБА_6 слід було кваліфікувати додатково кваліфікувати як хуліганство та умисне заподіяння збитків. Стверджує, що амністія застосувалась судом без її участі, без участі інших потерпілих, їх представників, та за відсутності прокурора. Суди не вжили заходів щодо відшкодування збитків потерпілим та закладу охорони здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу потерпілої слід залишити без задоволення, а судові рішення без зміни; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Як видно із змісту касаційної скарги, потерпіла, поміж іншого, посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Тому доводи потерпілої про однобічність та неповноту досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого, в тому числі за заподіяння закритого перелому лівої променевої кістки, кваліфіковані за ст. 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Навіть, при наявності поданого потерпілою висновку експертів № 78-к від 18.03.2012 року про те, що тілесне ушкодження у неї у вигляді закритого перелому променевої кістки лівого передпліччя належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості не тільки за ознакою тривалого розгляду здоров'я (висновок експерта № 189 від 25.05.2011 року), а й за ознакою втрати загальної працездатності менш ніж на третину, кваліфікацію дій засудженого за ст. 128 КК України колегія вважає правильною.
Що стосується доводів потерпілої про те, що суди не звернули уваги, що органами досудового слідства кримінальну справу було порушено тільки по факту заподіяння їй тілесних ушкоджень, та не надано юридичної оцінки завданню тілесних ушкоджень її зятю та психологічних - її онуці, то вони є безпідставними.
Так, відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Відповідно до постанови про притягнення як обвинуваченого від 25.05.2011 року (а. а. 102) ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення за вчинення відносно ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 128 КК України, ознакою якого є необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Тому суд правомірно розглянув справу в межах пред'явленого обвинувачення.
Однак, якщо протиправними діями ОСОБА_6 було заподіяно тілесні ушкодження іншим особам, то останні не позбавлені права звернутися із заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів. Не позбавлена і потерпіла ОСОБА_5 можливості звернутися з цивільним позовом до суду, належним чином вмотивувавши та підтвердивши розмір заподіяної їй злочином матеріальної та моральної шкоди.
Тому касаційна скарга потерпілої ОСОБА_5 в цій частині задоволенню не підлягає.
Не підлягають задоволенню й доводи потерпілої про істотне, на її думку, порушення судом кримінально-процесуального закону, а саме застосування судом амністії за відсутності прокурора, потерпілих, їх представників.
Так, зі змісту ст. 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8.07.2011 року слідує, що при застосуванні амністії обов'язковою є тільки участь прокурора та згода особи, щодо якої застосовується амністія, а думка потерпілого не враховується.
Як вбачається з протоколу судового засідання та з постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2011 року при розгляді справи був присутній прокурор, який не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_6 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року. Тому і в цій частині касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, в тому числі і тих, про які йдеться в касаційній скарзі потерпілої, колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову Немирівського районного суду від 15 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
В.І.Орлянська І.Г. Тельнікова А.В. Суржок