Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула у судовому засіданні 12 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2011 року.
Вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2011 року
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до штрафу в сумі 8500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням контролю за дотриманням податкового законодавства строком на 2 роки.
На підставі пункту «в» ст. 1, ст.14 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного основного і додаткового покарання.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
За обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, ОСОБА_2, працюючи на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора 1 рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова і будучи службовою особою, в період часу з 7 квітня по 7 травня 2008 року проводила планову виїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_3 з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої склала акт про результати планової виїзної перевірки ¹ 1144/17-215/2355818896 від 7 травня 2008 року.
Прийшовши до висновку про наявність порушення в діяльності СПДФО ОСОБА_3, які пов'язані з не начисленням податку з доходів фізичних осіб за проведення господарської операції - перерахунку 26 травня 2005 року безвідсоткової зворотної допомоги СПД-ФО ОСОБА_4 в сумі 110.000 грн., зі строком повернення до 31 грудня 2006 року, ОСОБА_2, маючи реальну можливість належним чином виконати свої посадові обов'язки, пов'язані із проведенням планової виїзної документальної перевірки, з урахуванням строку її проведення, в наслідок службового недбальства, не приєднала до матеріалів перевірки документ, який би підтверджував перерахування безвідсоткової зворотної допомоги СПД-ФО ОСОБА_4, вказавши про нього в акті перевірки від 7 травня 2008 року, що призвело до донарахування податків в сумі 16.500 грн. і штрафних санкцій в сумі 33.000 грн., а всього на загальну суму 49.500 грн. сплачених ОСОБА_3 15 травня 2008 року у повному обсязі.
Діями ОСОБА_2 спричинено істотну шкоду державним інтересам, яка полягає у дискредитації органів державної влади, підриві їх авторитету та престижу, неналежному виконанні функцій та завдань, покладених на неї державою, а також спричинено істотну шкоду охоронюваним законом інтересам СПД-ФО ОСОБА_3 на здійснення підприємницької діяльності.
У касаційній скарзі з доповненнями прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України. Зазначає, що суд першої інстанції невірно перекваліфікував дії засудженої з ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України і такий висновок суду суперечить зібраним по справі доказам. Також посилається на незаконність спростування судом кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 364 КК України - вчинення злочину працівником правоохоронного органу і на порушення судом вимог ст. 5 КК України - щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд, заперечення захисника про залишення вироку без змін, а касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, мотиви зміни обвинувачення, у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
Цих вимог закону судом не дотримано, оскільки належна оцінка доказам в їх сукупності не дана, як і належно не мотивовано підстави на яких суд прийшов до висновку сформулювати ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 1 ст. 367 КК України.
Так суд, в основу доказу сформульованого обвинувачення визнаного доведеним, поклав показання засудженої ОСОБА_2, пославшись на їх стабільність і послідовність. В той же час, суд не дотримався вимог щодо оцінки доказів в їх сукупності, виписаних в ст. ст. 67, 323 КПК України і передчасно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 367 КК України, як службова недбалість.
Як убачається із інших доказів, які судом перевірялися, але належну оцінку не отримали, потерпілий ОСОБА_3 суду пояснював, що безвідсоткову зворотну допомогу СПД-ФО ОСОБА_4 в сумі 110.000 грн., зі строком повернення до 31 грудня 2006 року, він не надавав і ОСОБА_4 ніколи не знав, вперше почув про нього від ОСОБА_2 (т.7 а. с. 236 - 237).
Свідок ОСОБА_5 суду пояснював, що його зять, який помер в 2007 році, ніколи не отримував грошову допомогу в сумі 110.000 грн. у ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 54 - 58, т. 7 а. с. 237).
Згідно судово-економічної експертизи № 2269 від 26 березня 2010 року, висновки акту перевірки № 1144/17-215/2355818896 від 7 травня 2008 року в частині встановлення порушення пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22 травня 2003 року зі змінами та доповненнями та донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 16.500 грн. та відповідно суми штрафних санкцій пов'язаних з донарахуванням та несплатою цього податку в сумі 33.000 грн. не підтверджуються. Тобто, сплата СПД-ФО ОСОБА_3 до бюджету сум донарахувань податку в розмірі 16.500 грн. та штрафних санкцій в розмірі 33.000 грн. на загальну суму 49.000 грн. згідно з актом перевірки № 1144/17-215/2355818896 від 7 травня 2008 року - є зайвою (т. 1 а. с. 195 - 199).
Також передчасним і без належної оцінки доказів по справі є висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_2 кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України - «якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу», оскільки в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року визначено, що правоохоронні органи - це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
При призначенні покарання засудженій ОСОБА_2, виходячи з положень виписаних в ст. 5 КК України, щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, судом невірно застосовано закон в редакції ч. 1 ст. 367 КК України від 7 квітня 2011 року, яка діяла на момент постановлення вироку та передбачає більш суворе покарання - у виді штрафу у розмірі від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 4250 до 8500 грн.).
Санкція ч. 1 ст. 367 КК України, за якою засуджено ОСОБА_2 в редакції дії закону на момент скоєння інкримінованого їй злочину, травень 2008 року, передбачала основне покарання у виді штрафу у розмірі від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 850 до 2550 грн.).
Під час нового судового розгляду необхідно врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційній скарзі з доповненнями. Якщо при новому судовому розгляді справи, в залежності від здобутих доказів і їх оцінки, суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину, то покарання їй має бути призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Згідно ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону.
З урахуванням викладеного і керуючись ст. ст. 394 - 396, 398 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.