Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів Широян Т.А., Романець Л.А.,
за участю прокурора Сорокіної О.Л.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2011 року.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» і провадження у справі закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2011 року постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2011 року визнано доведеною вину ОСОБА_2 в тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 17 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ - 21093 днз. НОМЕР_1 та рухаючись на 50-му км автодороги Київ-Одеса в напрямку м. Києва, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, в результаті чого від отриманих тілесних ушкоджень остання померла на місці пригоди.
В касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить постанову та ухвалу суду щодо ОСОБА_2 скасувати, наголошуючи на тому, що суд у порушення вимог кримінально-процесуального закону вирішив питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності без постановлення обвинувального вироку та призначення йому відповідного покарання. Крім того, наголошує на неправильності та неповноті досудового та судового слідства, внаслідок чого ОСОБА_2 не було пред'явлено обвинувачення за ст. 135 КК України, оскільки після дорожньо-транспортної пригоди він з місця вчинення злочину зник, не надавши відповідної допомоги потерпілій, і це є перешкодою для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії.
Заслухавши доповідача, думку прокурора щодо безпідставності касацій6ної скарги потерпілого, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги потерпілого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України щодо неповноти, однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються потерпілим. У зв'язку з наведеним, доводи потерпілого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.
Разом з тим, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин вчиненого ОСОБА_2 злочину, в суді його вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведені та його дії за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно.
Доводи потерпілого ОСОБА_1 щодо неправильності застосування Закону України «Про амністію у 2011 році» щодо ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставними.
Так, згідно п. «в» статті 1 вказаного Закону, звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, в тому числі особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.
Згідно п. «б» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільняються від кримінальної відповідальності особи, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні судів і до набрання чинності цим Законом не розглянуті, а також особи, кримінальні справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили, - за ініціативою суду або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника.
Перевіркою матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на момент набрання чинності вказаного Закону (8 липня 2011 року) мав на утриманні дітей, яким не виповнилося 18 років: ОСОБА_5 1999 року народження, ОСОБА_6 1995 року народження та ОСОБА_7 2005 року народження.
Дані про позбавлення його батьківських прав щодо них в матеріалах справи відсутні, а вчинений ним злочин не є тяжким.
Закон України «Про амністію у 2011 році» набрав законної сили 8 липня 2011 року, а розгляд справи відносно ОСОБА_2 в суді першої інстанції відбувся 2 вересня 2011 року, тобто після набрання ним чинності. Під час судового розгляду в суді першої інстанції на стадії судового слідства підсудний ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році». Зазначене клопотання було розглянуто належним чином і по ньому прийняте законне процесуальне рішення.
Апеляційний суд перевірив усі доводи потерпілого ОСОБА_1, які аналогічні тим, які викладені у касаційній скарзі, та вмотивованою ухвалою, яка відповідає вимогам ст. 377 КПК України, залишив постанову про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності без зміни, з чим колегія суддів погоджується.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень, по справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись статями 394-396 КПК України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Судді:
Т.А. Широян Т.С. Шилова Л.А. Романець