Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,
за участю прокурора Саленка І.В.
захисника ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від
14 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від
15 лютого 2012 року.
Вказаним вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,
засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією всього належного їй майна;
за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 7 років з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією всього належного їй майна.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 14.10.2010 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ДП «Хлібна база №74» 12 167 312 грн.
У вироку вирішено питання речових доказів по справі.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2012 року зазначений вирок змінено. Скасовано вирок в частині стягнення з засудженої ОСОБА_6 на користь ДП «Хлібна база №74» 12 167 312 грн. і в цій частині матеріали справи направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. З мотивувальної частини вироку виключено вказівку суду про вчинення ОСОБА_6 злочинних дій за попередньою змовою з директором ДП «Хлібна база №74» ОСОБА_7 і постановлено вважати її засудженою за злочинні дії, які вчинені з особою, щодо якої справу виділено в окреме провадження у зв'язку з хворобою.
В решті вирок залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винною та засуджено за те, що вона, перебуваючи з 9 червня 2006 року на посаді заступника директора державного підприємства «Хлібна база №74» Державного комітету України по матеріальному резерву та будучи службовою особою, за попередньою змовою з особою, щодо якої справу виділено в окреме провадження у зв'язку з хворобою, з 10 липня 2008 року по 22 січня 2010 року, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом службових підроблень офіційних документів бухгалтерського обліку - накладних на товар, складських квитанцій на зерно про начебто здійснене надходження на ввірене підприємство зерна пшениці від ТОВ «Югагролюкс», ТОВ Племзавод «Атманай», ТОВ «Артол Агро», ТОВ «Грейн Трейдинг Групп», незаконно заволоділа на користь останніх в особливо великих розмірах зерном пшениці у кількості 20 794 353 кг., загальною вартістю 24 334 624 грн., яке з метою отримання грошових коштів зазначеними товариствами було переоформлено та відвантажено на адресу ПІІ «Серна» і ТОВ «Луи Дрефус Комодитиз Україна ЛТД».
У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та порушення кримінально-процесуального закону, просить скасувати вказані судові рішення щодо ОСОБА_6 та направити справу на нове розслідування, змінивши при цьому засудженій міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд.
За змістом касаційної скарги з доповненнями засуджена ОСОБА_6, вказуючи на аналогічні порушення закону, просить скасувати судові рішення щодо неї та направити справу на нове розслідування, змінивши їй міру запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи касаційних скарг, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України, суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у вироку.
Твердження захисника та засудженої про те, що в діях останньої відсутній склад злочину, передбачений ч.5 ст.191 КК України, спростовуються наявними у справі і дослідженими в судовому засіданні доказами: - наказом про зарахування ОСОБА_6 з 9.06.2006 року на посаду заступника директора державного підприємства «Хлібна база №74» Державного комітету України по матеріальному резерву, що, відповідно до її службових обов'язків, надало їй можливість виконувати на ввіреному підприємстві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, тобто виконувати обов'язки службової особи; показаннями свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_6, як службова особа за своєю посадою, давала вказівки на оформлення підробленої необхідної документації про надходження від ТОВ «Югагролюкс», ТОВ Племзавод «Атманай», ТОВ «Артол Агро», ТОВ «Грейн Трейдинг Групп» зерна на підприємство, переоформлення його та відправлення з підприємства; твердженнями свідка ОСОБА_20 про те, що зерно до ДП «Хлібна база №74» по ряду накладних не надходило від ТОВ «Югагролюкс» та ТОВ Племзавод «Атманай»; показаннями свідків: ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про те, що ОСОБА_6 за допомогою своїх підлеглих працівників оформляла підроблені документи про надходження на карточки ТОВ «Артол Агро», ТОВ «Грейн Трейдинг Групп» зерна пшениці.
Обставини скоєння зазначених у вироку злочинів також підтверджені висновками судово-бухгалтерської та судово-криміналістичної експертиз, якими були досліджені документи, вилучені з підприємств та згідно яким виявлена фіктивність надходжень зерна в кількості 20794353кг. на ДП «Хлібна база №74» від ТОВ «Югагролюкс», ТОВ Племзавод «Атманай», ТОВ «Артол Агро», ТОВ «Грейн Трейдинг Групп», переоформлення цього зерна та заволодіння ним за підписаними, в тому числі і ОСОБА_6, наказами на відправлення цього зерна на адресу ПІІ «Серна» і ТОВ «Луи Дрефус Комодитиз Україна ЛТД».
Сама засуджена стверджувала, що підписувала зазначені документи, але за вказівкою директора підприємства.
Ці та інші, зазначені у вироку докази, зібрані із дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, тому вони є належними й допустимими доказами. Аналіз цих доказів, дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи засудженої та захисника, які перекликаються з доводами касаційної скарги, не знайшов підстав для їх задоволення. Рішення апеляційного суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Відповідно до вимог ст.275 КПК України суд, розглядаючи справу відносно підсудної ОСОБА_6 у межах пред'явленого їй обвинувачення, за відсутності клопотань, зазначених у ст.278 цього Кодексу учасників судового розгляду про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, позбавлений був процесуальної можливості направити її для проведення досудового слідства. Тому, процесуальних порушень закону у цій частині, як про це зазначено у касаційних скаргах, судами першої та апеляційної інстанцій не допущено.
Доводи касаційних скарг про те, що засуджена підписувала зазначені у вироку документи за вказівкою директора підприємства не спростовують її відповідальності за скоєні злочини про що правильно зазначено у судових рішеннях.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 засуджена за ч.5 ст.191 КК України за те, що вона, будучи службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, заволоділа в особливо великих розмірах чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем. Таке обвинувачення було пред'явлено їй органами досудового слідства. Обвинувачення за кваліфікуючими ознаками привласнення або розтрати чужого майна, як про це зазначено у касаційній скарзі, засудженій не пред'являлося, а тому і докази про це, у відповідності до вимог ст.275 КПК України, в судовому засіданні не досліджувалися і у вироку не наводилися.
Отже, твердження захисника та засудженої про те, що судами неправильно застосований кримінальний закон та не надано належної оцінки всім доказам по справі, є необгрунтованими, оскільки судові рішення у частині доведеності винуватості ОСОБА_6 належно вмотивовано і її причетність до цих злочинів у касаційних скаргах фактично не заперечується.
Призначене ОСОБА_6 мінімальне покарання, в тому числі і за сукупністю злочинів, яке передбачено санкцією ч.5 ст.191 КК України, відповідає вимогам статей 50,65 КК України та є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання судами були враховані обставини справи, дані про особу засудженої, в тому числі і ті, на які є посилання у касаційних скаргах. Враховуючи викладене та тяжкість скоєного злочину, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення засудженій покарання чи звільнення її від його відбування.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень у справі не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а її касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Судді:
Г.Животов А.Крещенко Є.Пузиревський