Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Слинька С.С., Чуйко О.Г.,
за участю прокурора Парусова А.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року, постанову цього ж суду від 07 жовтня
2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 грудня 2011 року.
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Постановою цього ж міськрайонного суду від 07 жовтня 2011 року з кримінальної справи щодо ОСОБА_5 виділено матеріали стосовно давання йому хабара ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_27., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,
ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він обіймаючи посаду викладача кафедри фізичного виховання Кам'янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище, з корисливих мотивів із метою незаконного збагачення, протягом періоду з
31 травня по 06 червня 2011 року вимагав і отримав від студентів 1 курсу, групи 11 Ж факультету «Українська філологія та журналістика» через старосту вказаної групи ОСОБА_6 за успішне складання заліку з навчальної дисципліни «Фізичне виховання» хабар на загальну суму 3550 грн.
Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок міськрайонного суду змінено: дії ОСОБА_5 перекваліфіковано з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК України (в редакції від 07 квітня 2011 року) і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі
500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, без позбавлення права обіймати певні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 08 липня 2011 року «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання. У решті вирок та постанову цього ж суду від 07 жовтня 2011 року про виділення матеріалів із кримінальної справи за обвинуваченням
ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки судів першої та апеляційної інстанції, перегляду в касаційному порядку не підлягають.
Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою прокурора на оскаржувані судові рішення, виходить із фактичних обставин справи, установлених рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції.
Доводи прокурора про неправильну перекваліфікацію дій засудженого та виключення з пред'явленого йому обвинувачення кваліфікуючої ознаки вимагання є непереконливими та не були підтверджені матеріалами справи.
Так, відповідно до п. 4 примітки ст. 368 КК України вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Як убачається з матеріалів справи, сам засуджений ОСОБА_5 стверджував, що не вимагав у студентів хабара і не створював умов, за яких вони змушені були його дати з метою успішної здачі заліку.
Свідок ОСОБА_6 у суді апеляційної інстанції підтвердила, що засуджений на її пропозицію щодо здачі студентами заліку без відпрацювання пропущених занять набрав на телефоні цифри, які відповідали сумі хабара за отримання певної оцінки, при цьому
ОСОБА_5 не погрожував, що в разі несплати йому грошей він не прийме залік.
Також відповідно до показань ОСОБА_6, наданих нею в ході досудового та судового слідства, ОСОБА_5 частині студентів, які не мали пропусків та мали законне право на отримання позитивної оцінки одразу зарахував залік зі своєї дисципліни.
Крім того, як видно з копії класного журналу, в якому містяться відомості щодо навчальних досягнень студентів з навчальної дисципліни «фізичне виховання», із 16 проведених занять у більшої частини студентів, зокрема у тих, хто давав хабар, було більше 11-ти пропусків у кожного, внаслідок чого вони без відпрацювання цих пропусків не могли скласти залік. Згідно з повідомленням Кам'янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка студенти 1-го курсу групи 11-Ж факультету української філології та журналістики не зверталися зі скаргами з приводу відмови відпрацювання за пропуски занять і ненадання змоги скласти залік.
З урахуванням наведених обставин можна зробити висновок, що студенти давали хабар з метою задоволення їх незаконних інтересів, щодо складання заліку з навчальної дисципліни без виконання всіх передбачених для цього вимог.
Таким чином, кваліфікація дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 368 КК України є правильною.
Змінивши вирок районного суду, апеляційний суд, перекваліфікував дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 368 на ч. 1 цієї статті КК України і на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнив його від відбування призначеного покарання.
Однак поза увагою апеляційного суду залишилися положення
ст. 6 Закону України від 8 липня 2011 року «Про амністію у 2011 році», відповідно до якого особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи щодо яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом, звільняються саме від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з п. «в» ст. 1 цього Закону звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, які не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та ураховуючи, що
ОСОБА_5 вчинив злочин до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, має неповнолітню доньку ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2, і просив застосувати до нього амністію, апеляційний суд повинен був звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 368 КК України.
Однак суд звільнив ОСОБА_5 лише від відбуття призначеного йому покарання, чим допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 400-1 КПК України касаційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 6 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню в порядку ст. 395 КПК України. А оскільки наявні підстави для звільнення засудженого від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи щодо нього, то скасуванню підлягає також і вирок суду першої інстанції.
Вимоги прокурора, наведені в його касаційній скарзі про скасування також і постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2011 року про виділення з кримінальної справи в копіях матеріалів щодо давання хабара викладачу кафедри фізичного виховання Кам'янець-Подільського національного університету імені І. Огієнка ОСОБА_5 студентами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_27., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, і про направлення їх прокурору міста Кам'янець-Подільського для проведення додаткової перевірки, є безпідставними.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал).
Однак зазначене судове рішення не відноситься до категорії рішень, передбачених ст. 383 КПК України і жодним чином не перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв'язку з чим воно не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 394 - 396, 400-1 КПІК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
У порядку ст. 395 КПК України вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати.
На підставі п «в» ст. 1 ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 368 КК України, а провадження по справі щодо нього закрити.
Судді:
____________________ ___________________ ________________
М.А. Мороз С.С. Слинько О.Г. Чуйко