Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів: Чуйко О.Г., Слинька С.С.,
за участю прокурора Підвербної Г.Я., -
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 1 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 березня 2012 року.
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 1 лютого 2012 року відмовлено у задоволенні заяви головного лікаря Волинської обласної психіатричної лікарні № 2 про зміну виду примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_1 із примусового лікування у психіатричній лікарні із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку по місцю проживання.
В апеляційному порядку постанова щодо ОСОБА_1 не переглядалась.
У касаційній скарзі законний представник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на ту обставину, що у суду були всі підстави для задоволення заяви головного лікаря психіатричної лікарні про зміну виду примусових заходів медичного характеру хворому ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга законного представника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до вимог ст. 422 КПК України скасування або зміна примусових заходів медичного характеру може мати місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін в стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.
За змістом ст.ст. 94, 95 КК України, примусові заходи медичного характеру скасовуються (припиняються) в порядку, передбаченому статтями 419, 422 КПК України, у зв'язку з одужанням особи чи зміною її психічного стану на такий, що не становить очевидної небезпеки для неї або інших осіб. В останньому випадку постановлення рішення про передачу такої особи на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (ч. 6 ст. 94 КК) є правом, а не обов'язком суду.
Як убачається з матеріалів судової справи, в період, що відноситься до вчинення інкримінованого ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, у останнього були виявлені ознаки помірної розумової відсталості (олігофренії в ст. імбецильності) з поведінковими розладами, які позбавляли і позбавляють його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, а тому ОСОБА_1 був визнаний неосудним.
З даних, які містяться в акті № 4 від 11.01.2012 року комісії лікарів-психіатрів Волинської обласної психіатричної лікарні № 2 психіатричного огляду особи, яка перебувала на примусовому лікуванні убачається, що ОСОБА_1 страждає помірною розумовою відсталістю (олігофренії в ст. імбецильності) з поведінковими розладами.
Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні заяви головного лікаря обґрунтовано послався на ту обставину, що згідно акту № 4 від 11 січня 2012 року, на момент подачі заяви про зміну виду примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1, останній перебуває у лікарні з тим же діагнозом з яким і був до неї поміщений - помірною розумовою відсталістю (олігофренії в ст. імбецильності) з поведінковими розладами та у відповідності до вимог закону врахував особливу тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 суспільно - небезпечного діяння.
У відповідності до ст. 377 КПК України судом апеляційної інстанції перевірялися доводи законного представника про незаконність постанови місцевого суду і свого підтвердження не знайшли.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.
Керуючись ст. 395-396 КПК України, колегія суддів,
постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 1 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
М.А. Мороз О.Г. Чуйко С.С. Слинько