Ухвала
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єленіної Ж.М.,
суддів:Григор'євої І.В., Щепоткіної В.В.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
захисника ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 9 лютого 2012 року щодо ОСОБА_7
Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2011 року
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що
не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7: 2896 грн та 3193 грн у дохід держави у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 та за проведення судових експертиз відповідно, а також 3000 грн на користь потерпілої ОСОБА_6 у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги; з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" 3881 грн та 5000 грн на користь потерпілої ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно; з ОСОБА_8 500 грн та 15 000 грн на користь потерпілої ОСОБА_6 у рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю три роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 скасовано і матеріали справи направлені на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_7 визнано винним у тому, що 16 квітня 2011 року о 22:00 він, керуючи у стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем "Деу Нексія" (реєстр. № НОМЕР_1) і рухаючись проїзною частиною по вул. Баштовій у м. Носівці Чернігівської області у напрямку центру міста, всупереч вимогам пунктів 1.2, 10.1, 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху не врахував дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не справився з керуванням автомобіля і виїхав на смугу зустрічного руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, яка рухалась у зустрічному напрямку. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновку суду першої інстанції щодо правильності юридичної оцінки дій та доведеності вини ОСОБА_7, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання внаслідок м'якості. Свою позицію обґрунтовує тим, що апеляційний суд не врахував обставини справи, а саме те, що після вчинення дорожньотранспортної пригоди засуджений з місця пригоди зник, швидку медичну допомогу не викликав, злочин вчинив в алкогольному сп'янінні, завдану шкоду не відшкодував. Вважає за таких обставин, призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_7 із застосуванням ст. 75 КК України необґрунтованим та покликається на те, що засудженому слід призначити покарання яке необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а саме, призначене районним судом.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок застосування ст. 75 КК України. Також зазначає, що апеляційний суд безпідставно виключив із вироку обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. На думку касатора, поведінка ОСОБА_7 після вчинення злочину і до цього часу не свідчить про його каяття. Також апеляційний суд не врахував і її думку про призначення засудженому покарання пов'язаного із реальним відбуттям. Просить скасувати рішення апеляційного суду в частині застосування ст. 75 КК України і залишити призначене ОСОБА_7 покарання визначене судом першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора та потерпілої, заперечення захисника проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.
Фактичні обставини справи, доведеність винності ОСОБА_7 у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, кримінально-правову оцінку цих діянь ніхто з учасників процесу не оспорює, у тому числі прокурор і потерпіла в касаційних скаргах.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_7 визнав вину та розкаявся, вчинив злочин вперше та з необережності, частково відшкодував завдану потерпілій шкоду, позитивно характеризується, проживає разом з непрацездатною матір'ю - інвалідом ІІ групи та тяжкохворим дідусем. Окрім того апеляційний суд виключив з вироку посилання суду на обставину, що обтяжує покарання, вчинення ОСОБА_7 злочину в стані алкогольного сп'яніння. Наведені обставини, за переконанням суду, свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання.
З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Однак при цьому апеляційний суд належним чином не врахував усі обставини справи та його наслідки, ступінь тяжкості вчиненого діяння (вчинений злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, заподіяна шкода в повному обсязі не відшкодована). Суд недостатньо врахував і думку потерпілої, яка просила призначити винному покарання без застосування ст.75 КК України. Із врахуванням змісту показань засудженого, який як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні винуватість визнавав частково, визнання зазначеної обставини як пом'якшуючої є сумнівним. Крім того, часткове відшкодування шкоди потерпілій напередодні розгляду справи в апеляційному суді (т 2, а. с. 84), також не свідчить про щирість каяття винного.
Крім того апеляційний суд безпідставно виключив з вироку посилання суду на обставину, що обтяжує покарання, вчинення ОСОБА_7 злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки при встановленні об'єктивної сторони цього злочину таку обставину судом вже було враховано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду про те, що дана обставина не може бути визнана такою, що обтяжує покарання з огляду на вимоги ч. 4 ст. 67 КК України суперечить встановленим судом першої інстанції обставинам. Вказані обставини також були визначені і в рішенні Верховного Суду України від 9 лютого 2012 року прийнятому за наслідками розгляду зави про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, і є обов'язковим для всіх судів України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд без достатніх підстав звільнив ОСОБА_7 від покарання на підставі ст. 75 КК України. Отже ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду слід, із використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути подані на вирок апеляції, більш ретельно перевірити дані про особу засудженого, врахувати тяжкість вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи.
Якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи апеляційний суд дійде висновку про доведеність вини засудженого в інкримінованому йому злочині і не встановить нових позитивних даних про особу чи обставин, що пом'якшують покарання, то рішення про звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням слід визнати необґрунтованим.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 9 лютого 2012 року щодо ОСОБА_7 скасувати, і справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Ж.М. ЄленінаІ.В. Григор'єваВ.В. Щепоткіна