Ухвала
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Єленіної Ж.М.,
суддів:Щепоткіної В.В., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2012 року щодо ОСОБА_5
Вказаним вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, таку, що
не має судимості,
засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 1 ст. 364 КК України на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в державних органах на строк 1 рік 6 місяців та штрафом у розмірі 4250 грн; за ч. 1 ст. 366 КК України на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади в державних органах на строк 1 рік.
На підстав ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та з позбавленням права обіймати посади в державних органах на строк 1 рік 6 місяців і зі штрафом у розмірі 4250 грн.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку вирок суду щодо ОСОБА_5 не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона у період із лютого по грудень 2008 року, обіймаючи посаду старшого державного податкового інспектора сектору документальних перевірок відділу контрольно-перевірочної роботи Костянтинівської ОДПІ і будучи посадовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах приватного підприємця ОСОБА_6, зареєстрованого 26 січня 2007 року в Костянтинівській ОДПІ платником податку на додану вартість, всупереч інтересам служби та вимогам п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. п. 3.4, п. 3 наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання", внесла в офіційний документ - податкову декларацію з ПДВ приватного підприємця ОСОБА_6 № 4522 від 15 лютого 2008 року за січень 2008 року до розділу1 "Податкові зобов'язання", розділу 2 "Податковий кредит" і розділу 3 "Розрахунки з бюджетом за звітний період" завідомо неправдиві відомості про придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств ТОВ "Атан-Крим" та фірми "ТЕС".
У результаті вказаних дій ОСОБА_5 заподіяла істотної шкоди інтересам держави у виді несплати до бюджету ПДВ у розмірі 41 463 грн, а також державним інтересам в частині підриву авторитету і престижу органу державної влади в особі Костянтинівської ОДПІ.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну вироку суду зі звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України. Прокурор вважає, що оскільки події злочину відбулись у 2008 році, ОСОБА_5 вчинила злочин невеликої тяжкості, перебіг строку давності закінчився в 2011 році. Крім того, прокурор вказує про те, що суд за ч. 1 ст. 364 КК України безпідставно призначив ОСОБА_5 покарання у виді штрафу, оскільки на час вчинення злочину (в період із лютого по грудень 2008 року) санкція вказаної статті не передбачала вказаного виду покарання. Прокурор просить виключити з вироку посилання на застосування до ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 364 КК України додаткового покарання у виді штрафу, а також призначення цього покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора і просив на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Події злочинів, доведеності винності засудженої ОСОБА_5 в їх учиненні, кримінально-правової оцінки діянь за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України відповідно до вимог ст. 395 КПК України колегія суддів не перевіряла, оскільки законності й обґрунтованості вироку в цій частині ніхто з учасників процесу не оспорює, в тому числі прокурор у касаційній скарзі.
Разом з тим, за злочин, передбачений ч. 1 ст. 364 КК України суд безпідставно призначив ОСОБА_5 додаткове покарання у виді штрафу, оскільки на час вчинення злочину (в період із лютого по грудень 2008 року) санкція цієї статті не передбачала вказаний вид покарання.
Згідно зі ст. 53 КК України штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу.
Суд помилково взяв до уваги зміни, внесені до КК України Законом України від 07 квітня 2011 року № 3207I »Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (який набрав чинності з 01 липня 2011 року і згідно яких відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, посилено призначенням додаткової міри покарання у виді штрафу від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Таким чином призначене ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 364 КК України та остаточне покарання, призначене на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, із штрафом є зайвим та підлягає виключенню з вироку.
Окрім того, відповідно до положень ст. 49 КК України судове рішення щодо ОСОБА_5 підлягає зміні.
Згідно зі ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки. Крім того, за змістом ч. 5 ст. 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 12 КК України інкриміновані ОСОБА_5 злочини за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, за вчинення яких передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.
Як установлено судом, дії, пов'язані зі внесенням завідомо неправдивих відомостей до податкової декларації з ПДВ приватного підприємця ОСОБА_6 від 15 лютого 2008 року № 4522 за січень 2008 року, зловживання своїм службовим становищем в інтересах приватного підприємця ОСОБА_5 вчинила в період із лютого по грудень 2008 року, а постановлений щодо неї вирок за злочини невеликої тяжкості набув чинності у лютому 2012 року - більше ніж через три роки після вчинення злочину, тобто після закінчення строку давності.
За статтями 7-1, 11-1 КПК України закрити кримінальну справу на нереабілітуючих підставах, зокрема у зв'язку із закінченням строків давності, можна лише за згодою особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Однак, як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 у судовому засіданні не виявила бажання про закриття справи щодо неї у зв'язку із закінченням строків давності і її заяви про це в матеріалах справи немає.
Тому, виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у справі допущено неправильне застосування кримінального закону, яке істотно вплинуло на правильність судового рішення щодо ОСОБА_5, що підлягає зміні, а засуджена звільненню від покарання на підставі частини 5 статті 74, пункту 2 частини 1 статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
За таких обставин вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 підлягає зміні, а касаційна скарга прокурора задоволенню частково.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Виключити з вироку призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 364, ст. 70 КК України у вигляді штрафу у розмірі 4250 грн.
На підставі частини 5 статті 74, пункту 2 частини 1 статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності звільнити ОСОБА_5 від призначеного їй покарання за ч. 1 ст. 364 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в державних органах на строк 1 рік 6 місяців, за ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади в державних органах на строк 1 рік та за сукупністю цих злочинів відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в державних органах на строк 1 рік 6 місяців
.
Судді:
Ж.М. Єленіна В.В. Щепоткіна Л.В. Шибко