Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула у судовому засіданні 5 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Садгірського районного суду міста Чернівці від 11 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року.
Вирок Садгірського районного суду міста Чернівці від 11 березня 2011 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ст. 356 КК України на 1 рік виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням з його заробітку 20% в дохід держави.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України засуджений ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року вирок Садгірського районного суду міста Чернівці від 11 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишений без зміни.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, відповідно до рішення 19 сесії Чернівецької міської ради 5-го скликання від 30 серпня 2007 року за № 384 ОСОБА_3, 1927 року народження, який є інвалідом 1-ї групи і має право на пільги та гарантії соціального захисту, які встановлені п. 18 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», було надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_2, площею 0,1000 га під будівництво житла. Згідно акту прийому передачі від 8 жовтня 2007 року, орендодавець передав ОСОБА_3 вказану земельну ділянку на місцевості у відповідності до плану, розробленого землевпорядною організацією. Після чого, 25 березня 2008 року ОСОБА_3 земельна ділянка була огороджена дерев'яними стовпчиками у кількості 46 штук та металевою сіткою довжиною 70 метрів, на що витрачені кошти в сумі 2999 грн.
В ніч на 29 березня 2008 року ОСОБА_2, самовільно, всупереч установленого законом порядку, незважаючи на правомірне користування ОСОБА_3 наданою йому земельною ділянкою, без мети крадіжки, зняв 46 дерев'яних стовпчиків та 70 метрів металевої сітки, які огороджували земельну ділянку ОСОБА_3 і переніс її в гараж по АДРЕСА_1.
При перевірці скарг ОСОБА_3 інспектором головного управління за охороною та використанням земель у Чернівецькій області, з виїздом на місце 4, 6 та 12 серпня 2009 року, ОСОБА_2 чинив самоуправні дії, умисно перешкоджаючи ОСОБА_3 користуватися земельною ділянкою в установленому законом порядку.
В кінці липня 2008 року ОСОБА_2, самоправно встановив навколо спірної земельної ділянки паркан із залізобетонних плит, чим закрив доступ потерпілому ОСОБА_3 до наданої йому земельної ділянки і унеможливив проведення на ній будівельних робіт з будівництва житлового будинку. Своїми самоправними діями ОСОБА_2 завдав значної шкоди інтересам ОСОБА_3, оскільки він є інвалідом 1-ї групи, особою похилого віку, і, з урахуванням його пенсії, сума шкоди у розмірі 2999 грн. є значною для потерпілого. Також, ОСОБА_3 заподіяна значна шкода у вигляді порушення його житлових і конституційних прав щодо володіння та користування земельною ділянкою. Крім того, самоправними діями ОСОБА_2 завдана шкода державним інтересам, так як згідно п. 18 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», органи державної виконавчої влади зобов'язані надавати допомогу інвалідам війни у будівництві індивідуальних житлових будинків, але цього зробити не змогли внаслідок самоправних дій ОСОБА_2, чим був підірваний авторитет державних органів.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, в інтересах засудженого ОСОБА_2, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у кримінальній справі, у зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що в діях засудженого ОСОБА_2 відсутній склад злочину - самоправство, оскільки не була заподіяна значна шкода інтересам потерпілого, як і державним чи громадським інтересам. На зазначені порушення не звернув уваги суд апеляційної інстанції при перевірці доводів поданих апеляцій.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника в інтересах засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
У касаційній скарзі захисника порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Щодо доводів скарги захисника про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України, то свої висновки по даному питанню апеляційний суд мотивовано обґрунтував і спростував зазначені доводи.
Вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними по справі доказами, які перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і яким була дана належна оцінка. Так, суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання потерпілого ОСОБА_3 і представника потерпілого ОСОБА_3, які є послідовними та в своїй сукупності узгоджуються з показаннями свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Дані показання підтверджуються зібраними по справі та перевіреними в суді доказами.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 кваліфіковано правильно, а призначене йому покарання відповідає загальним засадам призначення покарання виписаним в ст. 65 КК України, із наступним застосуванням вимог ст. 49 КК України, і з цим погоджується суд касаційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженого та його захисника і правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляціях доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.
Даних, які б свідчили, що в справі допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, викладаючи в описово-мотивувальній частині своєї ухвали резолютивну частину вироку суду, допустив неточність, зазначивши, що на підставі ст. 49 ч. 1 п. 1 КК України засуджений ОСОБА_2 звільнений «від призначеного покарання», тоді як за вироком суду, ОСОБА_2 звільнений «від кримінальної відповідальності».
Відповідно до вимог ст. 409 КПК України, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок. Тому, колегія суддів, звертає увагу апеляційного суду на необхідність, в порядку ст. 409 КПК України, привести у відповідність описово-мотивувальну частину ухвали з резолютивною частиною вироку.
Керуючись ст. ст. 394 - 396, 409 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, залишити без задоволення, а вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
В порядку ст. 409 КПК України апеляційному суду необхідно привести у відповідність описово-мотивувальну частину ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року з резолютивною частиною вироку Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 березня 2011 року вказавши, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України засуджений ОСОБА_2 звільнений від «кримінальної відповідальності», замість «призначеного покарання».
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.