Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 липня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 15 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року.
Вказаним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не
має судимості,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк 3 роки, з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна. На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання - старший лейтенант міліції.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого не оскаржуються.
Ухвалою апеляційного суду вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України скасовано, провадження в справі - закрито.
Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк 3 роки та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання старший лейтенант міліції.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, вчинив перевищення влади та службових повноважень, внаслідок чого заподіяв тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_3, а також державним інтересам за таких обставин.
07 січня 2011 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_4, без достатніх підстав доставили ОСОБА_3 до дільничного пункту міліції № 2 Октябрського РВ ПМУ, який розташований по вул. Володарського, 8-А в м. Полтаві. В подальшому, перебуваючи у приміщенні ДПМ № 2, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, перевищуючи службові повноваження, безпідставно застосували до потерпілого фізичну силу та спеціальний засіб ПР-73.
При цьому, ОСОБА_1 у приміщенні холу ДПМ № 2 умисно штовхнув ОСОБА_3 у спину та завдав спеціальним засобом ПР-73 більше 20 ударів, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.
В цей же час ОСОБА_2 з метою подолання опору потерпілого протиправним діям працівників міліції, перевищуючи владу та службові повноваження, виконуючи вказівку ОСОБА_1, руками притиснув ноги ОСОБА_3 до дивану, чим повністю унеможливив їх рух та сприяв безперешкодному нанесенню ОСОБА_1 ударів.
В подальшому ОСОБА_1, продовжуючи злочинну діяльність, намагаючись уникнути відповідальності, з метою приховати вчинений злочин відносно ОСОБА_3, умисно незаконно сфальсифікував справу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_5
Так, 12 січня 2011 року ОСОБА_1 умисно власноруч незаконно склав протокол про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про факт і обставини розпивання останнім спиртних напоїв у громадському місці, вказавши, що нібито 7 січня 2011 року ОСОБА_5 о 15 годині по вул. Володарського, 8-а у м. Полтаві розпивав пиво. При цьому ОСОБА_1 було схилено ОСОБА_5 внести до даного документу завідомо неправдивий запис у графі «пояснення правопорушника» про те, що він з протоколом згоден, а також підписати протокол. Незаконні дії ОСОБА_1, скоєні з метою приховання злочину, спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам і інтересам ОСОБА_5 у вигляді порушення його конституційних прав, а також державним інтересам, у вигляді підриву авторитету та дискредитації правоохоронного органу - міліції.
У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості та про направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вказує, що апеляційний суд безпідставно, без врахування всіх доказів у справі, закрив провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Вважає, що судом призначене засудженому покарання є м'яким.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону просить скасувати судові рішення постановлені щодо нього, а провадження по справі закрити за недоведеністю його вини. Наполягає на тому, що він злочинів, за які його засуджено, не вчиняв, а його обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів касаційної скарги прокурора і заперечень проти скарги засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, скарга засудженого - частковому задоволенню на таких підставах.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищестоящого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, яка повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено зміст вироку, суть апеляцій та докладні мотиви прийнятого рішення.
Ці вимоги закону апеляційним судом у повній мірі не дотримано.
Як убачається з матеріалів справи органами досудового слідства дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України.
Апеляційний суд, переглядаючи дану справу, дійшов висновку про необхідність закриття провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини.
Мотивуючи свої висновки, апеляційний суд зазначив, що єдиним доказом недостовірності даних, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, є показання свідка ОСОБА_5, які він дав під час досудового слідства та які спростував в апеляційному суді і вказав, що він дійсно скоїв адміністративне правопорушення, а протокол допиту у якості свідка підписав, не ознайомившись з його змістом. На підставі зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що інших даних про те, що відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення від 07 січня 2011 року, є недостовірними, ні досудовим, ні судовим слідством не здобуто, а тому провадження у справі в цій частині закрив.
Між тим, ці висновки є передчасними, не ґрунтуються на матеріалах справи та зроблені без детального аналізу доказів, на які посилався орган досудового слідства та суд першої інстанції.
Так, свідок ОСОБА_5 в ході досудового слідства показав, що він раніше працював слідчим в Октябрському РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області та був знайомий з дільничним ОСОБА_1 В січні 2011 року він на прохання ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне порушення, в якому вказав, що нібито його 7 січня 2011 року було затримано за вживання спиртних напоїв у громадському місці.
Про те, що 7 січня 2011 року ОСОБА_1 не затримував ОСОБА_5 в ході досудового слідства, наголошував потерпілий ОСОБА_3
Засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві вказував, що ОСОБА_1, після подачі потерпілим ОСОБА_3 заяви про його побиття, розповів про домовленість зі своїм знайомим колишнім працівником міліції, що той підтвердить свою присутність у ДПМ № 2 під час перебування там ОСОБА_3 (т.1 а .с. 253-254).
Вказаним доказам апеляційний суд не дав ніякої оцінки та не врахував при скасуванні рішення суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Виходячи з наведеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи апеляційних скарг, розглянути питання щодо обґрунтованості доводів касаційних скарг та постановити рішення з дотриманням вимог закону. Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги прокурора і засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 01 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
____________________ __________________ __________________
Т.С. Шилова В.В. Зубар Л.А. Романець