Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2011 року.
Вироком Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України,
раніше неодноразово судимого, останній раз 18 вересня 2008 року вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим за ч. 1 ст. 164 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2011 року вирок суду залишено без зміни.
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим
від 5 грудня 2011 року в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, постановлено обчислювати строк відбування покарання, призначеного
ОСОБА_1 цим вироком, з 9 лютого 2011 року.
За обставин встановлених судом і детально викладених у вироку суду, ОСОБА_1 8 лютого 2011 року прокинувся приблизно о 18 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 побачив ОСОБА_2, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу зайшов у будинок, ліг у ліжко, в якому спали він та ОСОБА_3
Під час виниклого між ними конфлікту, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, наніс один удар ножем в задню частину грудної клітки потерпілого, спричинивши одне колото-різане, проникаюче сліпе поранення з ушкодженням легені, ускладненим гострим недокрів'ям внутрішніх органів, від якого настала смерть ОСОБА_2
Як вбачається з касаційної скарги і доповнень до неї, засуджений, посилаючись на свій аналіз фактичних обставин справи та доказів, наведених на підтвердження обвинувачення, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію його дій, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, звільнення його з-під варти і кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, думки засудженого, який просив задовольнити касаційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
В касаційній скарзі засудженого оскаржується правильність встановлення судом фактичних обставин справи. Проте ці обставини, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Касаційний суд також не перевіряє вироки і ухвали щодо неповноти та однобічності досудового і судового слідства. Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі засуджений, згідно зі ст. 367 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Виходячи зі змісту ст. 323 КПК України, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.
Ці вимоги закону судом дотримані.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, судові інстанції послалися на докази, що містяться в матеріалах справи, зібрані у встановленому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, належно оцінені судом і є обґрунтованими.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував доказами, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, дослідивши і проаналізувавши показання самого засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, експерта ОСОБА_8, процесуальні документи: протокол огляду місця події, протоколи виїмки і огляду предметів, протокол відтворення обстановки і обставин події, висновки судово-медичних та судово-цитологічної, судово-імунологічних експертиз, актом комплексної стаціонарної судово-психолого-психіатричної і наркологічної експертизи, яким дав належну оцінку.
Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1 умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_2, а тому викладені у касаційній скарзі доводи вчинення дій щодо потерпілого на захист свого життя, про відсутність умислу на його вбивство, незаконність засудження суперечать обставинам справи, встановленим судом, і не ґрунтуються на вимогах закону. За встановлених судом фактичних обставин, поведінка потерпілого не загрожувала життю засудженого, а тому дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується призначеного покарання, то воно ОСОБА_1 обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Призначаючи засудженому покарання, суд урахував характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, його тяжкість, дані про особу засудженого, який негативно характеризується за місцем проживання, не працює, раніше неодноразово судимий; обставину, що пом'якшує покарання - каяття у вчиненому, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Взявши до уваги всі зазначені обставини, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.
Доводи засудженого щодо неправильної кваліфікації його дій, які аналогічні доводам його апеляції, належно перевірені апеляційною інстанцією. Апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України, на усі доводи апеляції надав обґрунтовану відповідь, законність ухвали суду сумнівів у колегії суддів не викликає.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Порушень вимог кримінально-процесуального, неправильного застосування кримінального законів, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого, перевіркою справи не встановлено. Підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та з-під варти відсутні.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді :
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова А.В. Суржок