Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
засудженого ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні 26 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Києва на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 8 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_5
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 8 лютого 2011 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого 21.05.2002 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч.2 ст.141; ст.17, ч.2 ст.140 КК України (1960р), ч. 3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України(2001р.), ст.42 КК України (1960р.) до позбавлення волі строком на 6 років; звільненого умовно-достроково 15.07.2006 року на невідбутий строк 11 місяців 19 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На нього покладено обов'язки, передбачені п. п. 2-4 ч. 1 ст.76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_5 залишено без зміни у вигляді підписки про невиїзд.
Вирішено долю речових доказів по справі.
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 17 травня 2010 року приблизно о 18 год.15 хв. біля кінотеатру «Нивки» по вул. Щербакова, 58-А в м. Києві, повторно, умисно, з корисливих мотивів, відкрито викрав у потерпілої ОСОБА_6 мобільний телефон «Нокія 6070», вартістю 700 грн з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» вартістю 25 грн. на балансу рахунку якої знаходились кошти в сумі 15 грн., не зважаючи на вимогу потерпілої повернути майно, засуджений з місця скоєння злочину зник, спричинивши ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 740 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2011 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 8 лютого 2011 року залишено без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
В касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, чим порушили вимоги ст.65 КК України.
При цьому, вказує, що суд належним чином не враховано, що ОСОБА_5 вчинив умисний тяжкий злочин, предметом якого є права людини на власність, що він раніше судимий, а тому покарання, призначене із застосуванням ст. 75 КК України, є надто м'яким.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та вважав, що судові рішення слід скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд; думку засудженого, який заперечував проти касаційної скарги прокурора; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, при обставинах, викладених у вироку суду, кваліфікація його дій за ч.2 ст.186 КК України у касаційному порядку не оскаржуються.
Що стосується доводів прокурора про необґрунтоване звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, то з ними погодитися не можна.
Так, відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
А, ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Суд виконав ці вимоги закону та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Так, як вбачається з матеріалів справи, суд при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді п'яти років позбавлення волі та звільненні від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його тяжкість, особу засудженого, стан його здоров'я, те, що мешкає з цивільною дружиною, яка має малолітню дитину 2008 року народження; що раніше притягувався до кримінальної відповідальності; працює, де позитивно характеризується, наявність на утриманні матері пенсійного віку інваліда 3-ої групи, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на певний строк із звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
З висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд, який залишив призначене покарання засудженому без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення, своє рішення вмотивував, ухвала є законною та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років та звільненням від його відбуванням з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, відповідає положенням ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановлених судових рішень, та які є безумовною підставою для їх скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу першого заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 8 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.
В.І.Орлянська І.Г. Тельнікова Т.І.Франтовська