Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів:Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
розглянула в судовому засіданні 19 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2011 року та на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2011 року щодо нього.
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2011 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, такого, що не має судимості,
за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покладено обов'язок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.12.2010 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ј частини зі всіх видів заробітної плати щомісячно, однак не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.06.2010 року до досягнення дитиною повноліття.
Знаючи про свої обов'язки виплачувати згідно судового рішення аліменти на неповнолітнього сина, ОСОБА_5, будучи працездатним, ніде не працював, злісно ухилявся від сплати аліментів, добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надавав, у зв'язку з чим за період з 16.06.2010 року по 5.08.2011 рік виникла заборгованість по аліментам тривалістю 1 рік 1 місяць 20 днів, а в грошовому виразі - 8 404 грн 16 коп, яка частково була відшкодована в судовому засіданні 12.09.2011 року виплатою заборгованості в сумі 4 100 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2011 року вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2011 року залишено без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
В касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
При цьому зазначає, що суд належним чином не обґрунтував, в чому полягає злісність ухилення ним від сплати аліментів. Зазначає, що рішення про стягнення з нього аліментів постановлено судом 21 грудня 2010 року, в січні, лютому і березні 2011 року він звертався до виконавчої служби з приводу сплати аліментів, однак кожний раз йому повідомляли, що виконавчий лист до виконавчої служби не надходив, виконавчий лист про стягнення з нього аліментів виписаний тільки 16 березня 2011 року. 14 квітня 2011 року ОСОБА_6 написала на нього заяву, а вже 5 серпня 2011 року йому пред'явили обвинувачення по ч. 1 ст. 164 КК України. Стверджує, що станом на 5 серпня 2011 року в нього була заборгованість перед ОСОБА_6 по виплаті аліментів в сумі 8 404 грн 16 коп., 18 серпня 2011 року він сплатив частину боргу - 4500 грн, а в судовому засіданні 12 вересня 2011 року - ще 4 100 грн., тому не погоджується з висновками суду про сплачення заборгованості тільки в частині.
Крім того, засуджений вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, так як також не надано відповіді на довід його апеляції про відсутність в його діях злісності ухилення від сплати аліментів.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не погодився з касаційною скаргою засудженого та просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Як видно із змісту касаційної скарги, засуджений, поміж іншого, посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.
Зокрема, ч. 1 ст. 164 КК України передбачає відповідальність за вчинення злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.
Примітка, якою було доповнено вказану статтю Законом України № 2677-17 від 4.11.2010 року «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», передбачає, що під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
А, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержин6ська від 21.12.2010 року, яке вступило в законну силу, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ј частини зі всіх видів заробітної плати щомісячно, однак не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.06.2010 року до досягнення дитиною повноліття.
Начальник відділу Державної виконавчої служби в Баглійському районі Дніпродзержинського міського управління юстиції О.В. Вішнякова 12.05.2011 року звернулась з поданням до начальника Баглійського РВВС м. Дніпродзержинська, в якому просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за ухилення від сплати аліментів, стягнутих рішенням Баглійського районного суду м. Дніпроджержинська від 21.12.2010 року на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, так як заборгованість по аліментам в період з 16.06.2010 року становила 1 рік 1 місяць 20 днів, а в грошовому виразі 8 404 грн 16 коп.
Проаналізувавши матеріали справи, а саме те, що ОСОБА_5 знав про рішення суду від 21.12.2010 року, яким його зобов'язано сплачувати аліменти на утримання сина з 16.06.2010 року до досягнення дитиною повноліття, був працездатним, однак ніде не працював, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, аліменти не сплачував, у зв'язку з чим в період з 16.06.2010 року по 05.08.2011 року виникла заборгованість по аліментам1 рік 1 місяць 20 днів, в грошовій сумі 8 404 грн 16 коп, суди прийшли до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, а саме злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Враховуючи наведене, а також те, що злочин було вчинено з 16.06.2010 року по 5.08.2011 року, примітку до ст. 164 КК України внесено до КК України - 4.11.2010 року, тобто з моменту її внесення до пред'явлення обвинувачення (5.08.2011 року) минуло понад вісім місяців, тоді як для притягнення особи до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів (відповідно до вказаної ж примітки) необхідно, щоб виникла заборгованість із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
А тому, доводи касаційної скарги засудженого в цій частині задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню і доводи засудженого про те, що апеляційний суд належним чином не дослідив його доводи про відсутність в його діях саме злісного ухилення від сплати аліментів, а тому апеляційним судом порушено вимоги ст. 377 КПК України.
Так, як вбачається зі змісту апеляції ОСОБА_5 (а. с. 86) він нічого не зазначав про відсутність в його діях злісного ухилення від сплати аліментів, а порушував питання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, а саме сплатою ним заборгованості.
Вказані доводи були предметом ретельної перевірки апеляційним судом, який з ними не погодився та залишив без зміни судове рішення першої інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є обґрунтованою та вмотивованою.
Покарання призначене ОСОБА_5 з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Навіть враховуючи доводи засудженого про повне відшкодування ним на момент винесення вироку заборгованості по сплаті аліментів, колегія суддів вважає, що призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При перевірці кримінальної справи колегією суддів не вбачається істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 листопада 2011 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 164 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова А.В. Суржок