Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів Швеця В.А., Орлової С.О.
за участю прокуроразасудженої ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2012 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше неодноразово судиму, востаннє вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2010 року за ч. 1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 (сім) років і 6 (шість) місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2010 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за те, що вона, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 11 грудня 2010 року о 21 годині, в квартирі АДРЕСА_1 умисно заподіяла ОСОБА_6 тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджена просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог вказує, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, так як вона нанесла потерпілому тілесні ушкодження не умисно, захищаючись від його протиправних дій. Також зазначає, що суд не врахував даних про особу та поведінку потерпілого і посилається на неповноту судового слідства, оскільки вважає, що суд зобов'язаний був перевірити її психічний стан в момент скоєння злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої, яка підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають з матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.
Зазначені вимоги закону дотримані судом в повній мірі.
Судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні нею злочину за викладених у вироку обставин. Такий висновок ґрунтується на зібраних та досліджених у передбаченому законом порядку доказах, які у їх сукупності, дали суду підстави дійти правильного висновку про те, що ОСОБА_5 вчинила умисне тяжке тілесне ушкодження, що знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого.
Правильність юридичної оцінки дій засудженої за ч. 2 ст. 121 КК України переконливо викладені у вироку, перевірені судом апеляційної інстанції і сумнівів не викликають.
Доводи засудженої про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового слідства були предметом дослідження в судах першої і апеляційної інстанцій, їм дана належна оцінка та, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, вони в касаційному порядку перегляду не підлягають.
Покарання, призначене ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України, адже судом було враховано наявні у матеріалах справи відомості про її особу та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Незважаючи на те, що в минулому ОСОБА_5 неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності і востаннє за вчинення хуліганський дій та в період іспитового строку скоїла новий злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий, їй було призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України ближче до мінімальної межі, з урахуванням всіх обставин справи, в тому числі й тих, на які є посилання в касаційній скарзі.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Отже, даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 398 КПК України для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_5 немає.
Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -
касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
М.Ф. Пойда В.А. Швець С.О. Орлова