Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т. C.,
суддів:Романець Л. А., Зубара В. В.,
з участю прокурора Кравченко Є. С.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що судимості не має
засуджено за:
· ч.2 ст. 15 ч.2 ст.303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
· ч.2 ст.303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки і покладено на підставі ст.76 КК України обов'язки, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, таку, що судимості не має
засуджено за:
· ч.2 ст. 15 ч.2 ст.303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
· ч.2 ст.303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки і покладено на підставі ст.76 КК України обов'язки, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із вимогами ст. 81 КПК України.
Як визнав встановленим суд, ОСОБА_5 з метою заняття сутенерством, за попередньою змовою з ОСОБА_6, яка підшукувала осіб, що бажають займатися проституцією на території м. Стамбул у Туреччині, забезпечувала заняття проституцією мешканками м. Керчі на території вказаної держави.
Так, в квітні 2009 року ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, яка маючи намір на вербування особи для заняття проституцією, в ході знайомства з ОСОБА_7, з'ясувавши, що остання знаходиться у скрутному матеріальному становищі, запропонувала їй зайнятися наданням сексуальних послуг під керівництвом ОСОБА_5 на території м. Стамбул, отримала від неї згоду.
30 квітня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 забезпечили переїзд ОСОБА_7, сплативши транспортні витрати, в м. Стамбул. Надалі в період часу з 30 квітня 2009 року по 30 липня 2011 року, ОСОБА_7 шість разів прилітала в м. Стамбул, де ОСОБА_5, забезпечивши житлом і опікою над нею, підшукувала для ОСОБА_7 клієнтів і місця для надання інтимних послуг різним особам, за грошову винагороду на території м. Стамбул, а також забезпечувала транспортом для доставки ОСОБА_7 до місця надання нею сексуальних послуг. Після чого, особисто приймала від ОСОБА_7 половину грошових коштів, отриманих останньою як оплату за надання сексуальних послуг різним особам.
Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 у травні 2010 року в ході знайомства з ОСОБА_8, з'ясувавши, що остання займалася раніше проституцією в м. Керчі, отримала від неї згоду на зайняття наданням сексуальних послуг під керівництвом ОСОБА_5 на території м. Стамбул.
У подальшому, 10 червня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 забезпечили переїзд ОСОБА_9 до м. Стамбул та у період часу з 11 червня 2010 року до кінця січня 2011 року, забезпечивши житлом та опікою над нею, підшукувала для ОСОБА_9 клієнтів і місця для надання інтимних послуг різним особам, за грошову винагороду на території м. Стамбул.
Так, в травні 2011 року ОСОБА_5, маючи намір на вербування особи для заняття проституцією, будучи знайомою з ОСОБА_10, з'ясувавши, що остання знаходиться у скрутному матеріальному становищі, запропонувала їй зайнятися наданням сексуальних послуг під своїм керівництвом на території м. Стамбул, після чого, отримавши згоду, допомогла їй оформити необхідні документи для виїзду за кордон, сплативши при цьому збори за отримання закордонного паспорту та 13 травня 2011 року ОСОБА_5 забезпечила переїзд ОСОБА_10 до м. Стамбул.
Крім того, ОСОБА_6, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, з метою заняття сутенерством, в період з 17 березня 2011 року по 27 серпня 2011 року в м. Керчі неодноразово зверталася до ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з пропозицією займатися проституцією на території м. Стамбул у Туреччині під керівництвом ОСОБА_5 Отримавши їх згоду, ОСОБА_5, заздалегідь придбавши авіаквитки для останніх, привезла їх до аеропорту у м. Сімферополь для посадки на літак рейсом Сімферополь-Стамбул, проте була затримана працівниками міліції при проходженні пограничного контролю.
В апеляційному порядку кримінальна справа щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не переглядалась.
У касаційній скарзі заступник прокурора Автономної Республіки Крим, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини у вчиненні злочинів і правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку із з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених внаслідок м'якості.
На думку прокурора, відсутність у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 судимостей у минулому не знижує ступеню тяжкості скоєних ними злочинів, у зв'язку з чим, дана обставина не може бути визнана такою, що пом'якшує покарання.
Прокурор зазначає, що судом не враховано показання свідка ОСОБА_7, що на момент знайомства її з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у 2009 році, останні вже декілька років підшукували дівчат та організовували їх виїзд до м. Стамбулу, що свідчить також про те, що судом не враховано той факт, що засудженими здійснювались злочинні дії протягом значного проміжку часу.
Прокурор вважає, що судом неправомірно зроблено висновок про можливість виправлення засуджених у разі призначення покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Таким чином, судом, на думку прокурора, судом у порушення ст.65 КК України, неправильно застосовано кримінальний закон в частині звільнення підсудних від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Допитані в судовому засіданні засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у сутенерстві вчиненому повторно, групою осіб, а також закінченому замаху на сутенерство, вчиненому повторно групою осіб щодо декількох осіб, винними себе визнали повністю.
На підставі свідчень ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_15, даних, що містяться в протоколі очної ставки, огляду місця події від 06 вересня 2011 року, огляду речового доказу від 20 жовтня 2011 року, протоколів впізнання особи по фотографії від 05 липня 2011 року, огляду цифрових носіїв та інших доказів по справі, зібраних і досліджених у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 303 КК України та призначив покарання.
Призначене судом першої інстанції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтями 65, 75 КК України.
При цьому судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані, характеризують особи засуджених, позитивні характеристики, наявність пом'якшуючих обставин, а саме щире каяття та визнання вини засуджених, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, відсутність обтяжуючих обставин.
Таким чином, викладений у мотивувальній частині вироку суду першої висновок, про необхідність звільнення засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від подальшого відбування покарання з випробуванням протягом строку, встановленого у вироку, є обґрунтованим, при цьому судом наведено мотиви такого рішення.
Посилання прокурора в касаційній скарзі на ту обставину, що місцевим судом при призначенні покарання необґрунтовано застосовано ст. 75 КК України, є безпідставним, спростовується матеріалами справи, а саме поясненнями самого прокурора, який під час розгляду справи в суді просив застосувати до засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дану норму.
Також е необґрунтованим посилання прокурора на те, що судом не враховані показання свідка ОСОБА_7 про те, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. займались сутенерством і до 2009 року тому, що таке обвинувачення засудженим не було пред'явлене.
Колегія суддів, вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, попередження вчинення ними нових злочинів та є домірним скоєному.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та об'єктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок по справі, не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим, залишити без задоволення.
Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни.
Судді:
_______________ ________________ _______________
Т. С. Шилова Л. А. Романець В. В. Зубар