Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Слинька С.С., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Підвербної Г.Я.
розглянула в судовому засіданні 12 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14 лютого 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимого 23.10.2010 року вироком Радомишльського р/с
за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі зі
звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 14 лютого 2012 року вирок змінено, пом'якшено ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 4 червня 2011 року о 4 год. у м. Житомирі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито викрав із рук ОСОБА_6 жіночу сумку із майном та грошима на загальну суму 1 558 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 зазначає, що суд не врахував у повному обсязі пом'якшуючі його вину обставини. Просить змінити судові рішення і пом'якшити покарання, звільнивши його від відбування з випробуванням.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи убачається, що при призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції послався, зокрема, на те, що засуджений щиро розкаявся, добровільно відшкодував матеріальну шкоду, має молодий вік, характеризується посередньо, однак раніше судимий, злочин вчинив перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки злочин вчинено в період іспитового строку, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків і неможливість звільнення ОСОБА_5 від відбування з випробуванням.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію засудженого на суворість призначеного покарання, врахувавши належним чином зазначені у вироку обставини, взяв до уваги й те, що ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2. Тому апеляційний суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 186 КК України, яке є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.
Підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, його касаційну скаргу - без задоволення.
М.А. Мороз С.С. Слинько Ю.П. Фурик