Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів:Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
розглянула в судовому засіданні 19 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 березня 2012 року щодо ОСОБА_5
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 березня 2012 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 20.04.2010 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішено долю речових доказів по справі.
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що на початку листопада 2011 року, у вечірній час, по бул. Шевченка в м. Запоріжжі, діючи умисно, повторно, без мети збуту, шляхом присвоєння найденого, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану). Вказаний наркотичний засіб повторно незаконно зберігав при собі, перевіз громадським транспортом до парку Енергетиків, де і заховав. 6 грудня 2011 року, в денний час, ОСОБА_5 вилучив залишок наркотичного засобу із сховища і, повторно зберігаючи його при собі, попрямував в сторону вул. Каховської. В цей же день, приблизно о 16 годині, біля будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), маса якого, згідно висновку експерта № 2195 від 10.12.2011 року, становила 10,6424 г в перерахунку на суху речовину.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
В касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого порушує питання про скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону - ст. ст. 323, 334 КПК України, неправильним застосуванням кримінального закону - ст. 75 КК України, та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
При цьому, вказує, що суд належним чином не врахував дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі останні 3 судимості за вчинення аналогічних злочинів, з яких 2 судимості у передбаченому законом порядку не зняті та не погашені. Крім того, ставить під сумнів наявність такої ознаки, яка пом'якшує вину засудженого, як щирість каяття.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та вважав, що судове рішення слід скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, по суті не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 309 КК України.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про безпідставне звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що спричинило призначення ОСОБА_5 надто м'якого покарання, то вони є обґрунтованими.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
А, згідно ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
При цьому, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, звільняючи засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який не відноситься до тяжких та не спричинив тяжкі наслідки, особу засудженого, який щиро розкаявся та повністю визнав свою вину.
Однак, суд, перерахувавши вказані обставини належним чином, не вмотивував, чому застосував вимоги ст. 75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, чим порушив вимоги ст.ст. 323, 334 КПК України про законність та обґрунтованість вироку.
Крім того, судом належним чином не враховано підвищену суспільну небезпеку злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів; особу засудженого ОСОБА_5, який раніше неодноразово судимий, в тому числі останні дві судимості за аналогічні злочини, які у передбаченому законом порядку не зняті та не погашені.
Таким чином, судом передчасно прийнято рішення про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, тому колегія суддів вважає за необхідне вирок районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді суду слід ретельно перевірити всі інші доводи прокурора, зазначені в касаційній скарзі, та прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення, з врахуванням вищенаведеного. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення призначити ОСОБА_5 покарання у відповідності із законом, а звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати неприпустимим.
Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 березня 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В.І. Орлянська А.В. Суржок І.Г. Тельнікова