Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Слинька С.С., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Підвербної Г.Я.
розглянула в судовому засіданні 12 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 березня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1
такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 березня 2012 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 18 липня 2011 року о 22 год., керуючи власним автомобілем «PEUGEOT EXPERT», рухаючись в темну пору доби з увімкненим світлом фар зі швидкістю приблизно 20-30 км/год. по лівому узбіччю автошляху «Радомишль-Травневе», порушив вимоги п.п. 2.3.б, 10.1, 10.9, 10.10, 12.3 Правил дорожнього руху України, перед початком руху заднім ходом в умовах недостатньої видимості не переконався, що це буде безпечним для пішоходів допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який, перебуваючи у нетверезому стані, рухався у протилежному напрямку. Внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження, від якого помер у лікарні.
Після скоєння ДТП водій ОСОБА_5 на порушення вимог 2.10.а, 2.10.г Правил дорожнього руху України з місця пригоди поїхав, не надавши потерпілому, якого своїми діями поставив у небезпечне становище, допомоги.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на суворість призначеного покарання. Вважає, що судом не в повній мірі враховано пом'якшуючі його вину обставини: щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, наявність на утриманні матері-інваліда. Просить змінити судові рішення та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав судові рішення законними, обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з вироку, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 суд послався на його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди та відсутність обтяжуючих обставин, а також дані про особу засудженого, зокрема, відсутність попередніх судимостей, позитивну характеристику, суспільно-корисну працю.
Разом із тим, судом не враховано думку потерпілих, які у судовому засіданні просили не позбавляти ОСОБА_5 волі, наявність на утриманні матері-інваліда похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги.
Виходячи з конкретних обставин справи та особи винного, колегія суддів вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком та покладенням відповідних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Звільнити ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки протягом іспитового строку:
· не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
· повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
М.А. Мороз С.С. Слинько Ю.П. Фурик