Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула у судовому засіданні 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2011 року.
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2011 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України на 1 рік обмеження волі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2011 року вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишений без зміни.
За обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 1 липня 2008 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_3, було стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2008 року, щомісячно, до їх повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно.
Однак ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», на протязі тривалого періоду злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини.
Так, в період з 29 травня 2008 року по 17 березня 2011 року ОСОБА_2, з метою злісного ухилення від сплати аліментів, будучи неодноразово попередженим працівниками Красноармійського міськрайонного управління юстиції про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів по ст. 164 КК України, умисно, тривалий час ніде не працював, мір до працевлаштування не приймав, на облік в центр зайнятості не став, аліменти виплачував періодично: серпень 2008 року - 130 грн., серпень 2010 року - 100 грн., жовтень 2010 року - 100 грн., що значно менше встановленої суми аліментів. У результаті за період з 29 травня 2008 року по 17 березня 2011 року заборгованість по аліментах склала 8921,34 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію його дій, порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень та призначення йому покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували усіх обставин справи та особу засудженого, і призначили йому покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного ним злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи касаційної скарги засудженого, просив судові рішення змінити та пом'якшити його підзахисному покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані рішення без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2, не оскаржуються висновки суду про його винуватість у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 164 КК України.
Перевіривши матеріали кримінальної справи в межах касаційних вимог, колегія суддів вважає не переконливими доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 про суворість призначеного йому покарання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Із матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення засудженому покарання, в повній мірі врахував тяжкість та обставини вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується, але не працював і мір до працевлаштування не приймав, аліменти на утримання дітей виплачувати не бажав, відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання. З урахуванням зазначеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 лише при призначенні йому реального покарання. З даним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для застосування до засудженого ОСОБА_2 вимог ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, належним чином вмотивованими.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Даних, які б свідчили про те, що у кримінальній справі неправильно застосовано кримінальний закон, або істотно порушено кримінально-процесуальний закон, колегія суддів не вбачає.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.