Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
розглянула у судовому засіданні 21 червня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Куйбишевського районного суду міста Донецька від 22 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2011 року.
Вироком Куйбишевського районного суду міста Донецька від 22 березня 2010 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 29 лютого 2000 року Мар'їнським районним судом Донецької області за ст. 114, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 144 КК України (в редакції 1960 року) на 7 років позбавлення волі, 9 вересня 2005 року постановою Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області звільненого умовно-достроково від відбування покарання на строк 4 місяці 29 днів,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст. 353 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна , яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
В силу ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за новим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 4 місяці 29 днів.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2011 року вирок Куйбишевського районного суду міста Донецька від 22 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінено:
- у вступній частині вироку вказана дата народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, замість ІНФОРМАЦІЯ_2- у вступній частині вироку вказано, що 17 листопада 1992 року ОСОБА_1 був засуджений по ч. 1 ст. 141, ч. 3 ст. 222 КК України на 2 роки позбавлення волі Мар'їнським районним судом Донецької області, а не Кіровським районним судом міста Донецька;
- в частині засудження ОСОБА_1 по ч. 4 ст. 296 КК України та по ч. 2 ст. 187 КК України, по епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_2, вирок суду першої інстанції скасовано, а справу направлено в цій частині на новий судовий розгляд;
- в частині засудження ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі, по ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, по ст. 353 КК України на 2 роки обмеження волі - вирок суду першої інстанції залишений без зміни.
Призначене судом покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України пом'якшено до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено до відбуття покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Оскільки строк умовно-дострокового звільнення від відбування покарання сплинув 8 лютого 2006 року, то призначення покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, апеляційним судом не застосовувалось.
В решті вирок суду залишений без зміни.
Цим вироком засуджена також ОСОБА_3, судові рішення відносно якої у касаційному порядку не оскаржені.
За обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, з урахуванням змін внесених апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджений за те, що 17 березня 2006 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс потерпілій ОСОБА_4 удари по обличчю та тілу, спричинивши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.
21 листопада 2008 року, приблизно о 20 годині, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_5, підійшли на зупинці «Очаківська» в Київському районі м. Донецька до автомобіля НОМЕР_1, обладнаному знаком «таксі», та попросили водія ОСОБА_6 відвезти їх в Куйбишевський район м. Донецька. Під час перевезення пасажирів по замовленому маршруту, водій ОСОБА_6, на прохання ОСОБА_1, зупинив автомобіль неподалік будинку № 21-А, по вулиці Героїв Праці в Куйбишевському районі м. Донецька, де ОСОБА_1 і ОСОБА_5, із застосуванням ножа, вчинили розбійний напад на ОСОБА_6 і заволоділи грошовими коштами потерпілого на загальну суму 485 грн., якими розпорядилися на свій розсуд.
30 грудня 2008 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1, перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_2 представившись працівником міліції та пред'явивши невстановлений слідством документ, самовільно присвоївши собі владні повноваження посадової особи, повторно, шляхом шахрайства, заволодів матеріальними цінностями неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на суму 1150 грн. та 1380 грн. відповідно.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, однобічністю та упередженістю досудового та судового слідства. Зазначає, що інкриміновані злочини він не вчиняв, в матеріалах справи відсутні докази його вини, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи його апеляції і допущені порушення суду першої інстанції не усунув.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Щодо доводів скарги засудженого ОСОБА_1 про відсутність доказів його вини, то свої висновки по цьому питанню апеляційний суд мотивовано обґрунтував і спростував зазначені доводи.
Вина ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч. 2 ст. 187 (епізод ОСОБА_6), ч. 1 ст. 122 (епізод ОСОБА_4), ч. 2 ст. 190, ст. 353 (епізод ОСОБА_7 і ОСОБА_8) КК України підтверджується зібраними по справі доказами, які перевірялись судом. Так, по факту умисного заподіяння тілесного ушкодження середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_4, суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання потерпілої, які є послідовними та в своїй сукупності узгоджуються з показаннями свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 По факту шахрайства і самовільного присвоєння владних повноважень, вина ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які впізнали ОСОБА_1 і підтвердили свої показання під час проведення з ним очних ставок та в суді. По факту розбійного нападу, суд поклав в основу обвинувачення послідовні показання на досудовому слідстві і в суді потерпілого ОСОБА_6, який впізнав ОСОБА_1
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про непереконливість доводів засудженого щодо того, що він не вчиняв дані злочини.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187(епізод ОСОБА_6), ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190, ст. 353 КК України кваліфіковано правильно.
Апеляційним судом пом'якшено засудженому ОСОБА_1 покарання у зв'язку із зменшенням об'єму пред'явленого йому обвинувачення. З урахуванням внесених у вирок апеляційним судом змін, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, при цьому апеляційним судом враховано тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, те, що засуджений є учасником бойових дій, має державні нагороди, хворіє на тяжке захворювання, має на утриманні неповнолітню дитину. Тому, призначене судом за сукупністю злочинів остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 є справедливим, достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів. З цим погоджується і суд касаційної інстанції.
Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого й правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
вирок Куйбишевського районного суду міста Донецька від 22 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.