Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Слинька С.С., Чуйко О.Г.,
за участю: прокурораГошовської Ю.М.,
потерпілого ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні 5 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 13 березня 2012 року.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 16 січня 2012 року засуджено ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
такого, що не має судимості в порядку ст. 89 КК України,
за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_5 49 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 13 березня 2012 року зазначений вирок скасовано в частині призначення покарання і призначено ОСОБА_6 покарання 2 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.
ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 26 вересня 2011 року о 20 год. 35 хв., керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем М-2140, рухаючись у напрямку сел. Висока Піч, на шостому кілометрі автодороги Житомир-Чернівці, порушив вимоги п.п. 1.3, 2.3.б, 2.9.а, 10.1, 11.4 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-ДЕУ під керуванням ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку, Внаслідок ДТП водій ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_7 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на суворість призначеного покарання. Стверджує, що суд не врахував у повному обсязі пом'якшуючі вину його обставини. Зазначає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки він досягне пенсійного віку за рік до повного відбування покарання. Просить змінити вирок та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_5 та думку прокурора, які просили залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на час постановлення вироку пенсійного віку не досяг, тому доводи засудженого про неправильне застосування судом кримінального закону є необґрунтованими.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції послався на його щире каяття, часткове відшкодування матеріальної шкоди, вчинення злочину з необережності, позитивні характеристики з місця проживання та роботи.
Разом із тим, апеляційний суд при перевірці вироку за апеляціями прокурора та потерпілих взяв до уваги обтяжуючу вину обставину - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також конкретні обставини справи та думку потерпілих, які просили суворо покарати винуватого. Судом встановлено, що ОСОБА_6 не відвідував потерпілих у лікарні, не відшкодував заподіяну шкоду на протязі тривалого часу, Тому апеляційний суд, врахувавши вищевказані обставини належним чином, дійшов вірного висновку про недостатність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
Отже, на думку колегії суддів, обране судом ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.
Підстав для скасування або зміни вироку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Житомирської області від 13 березня 2012 року залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
М.А. Мороз С.С. Слинько О.Г. Чуйко