Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів:Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
засудженого ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні 19 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 20 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року щодо нього.
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 20 травня 2011 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Жовківського районного суду від 06.07.2010 року за ч. 1 ст. 296 КК України до 2 років обмеження волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки,
за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Жовківського районного суду від 06.07.2010 року і враховано, що на підставі ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, за сукупністю вироків ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою, строк відбування покарання постановлено рахувати з 01.08.2010 року, з часу фактичного затримання.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Львівській області 2 786 грн 40 коп витрат за проведення експертиз.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 31.07.2010 року приблизно о 20 годині 45 хвилин в стані алкогольного сп'яніння біля магазину «Продукти» в с. Дубрівка Жовківського району під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_6, на ґрунті побутової неприязні, який виник раптово, умисно, з метою вбивства, тобто з метою умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_6, завдав останньому один удар ножем, який тримав у руці, в ділянку живота, неподалік серця, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 проникаюче ножове поранення, яке було небезпечне для життя в момент заподіяння. Однак ОСОБА_5 свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки в цей час, побачивши подію, свідок ОСОБА_7 вибив з руки засудженого ніж, та, застосувавши до нього силу разом з іншими особами, затримали засудженого.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року вирок Жовківського районного суду Львівської області від 20 травня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Зі змісту касаційної скарги засудженого, аналогічної за змістом апеляційній скарзі, вбачається, що він порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - неправильною кваліфікацією, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.
При цьому, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність досудового та судового слідства. Вказує, що показання свідків є мінливими та містять суперечності; залишилось не встановленим, хто саме його затримав, а також точне місце вчинення злочину; не проведено експертизу на предмет встановлення відповідності ножового поранення у потерпілого з ножем, що долучений до матеріалів справи. Тому, просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України, так як завдав удар ОСОБА_6 його ж власною лівою рукою з ножем, внаслідок дій свідка ОСОБА_7, який підштовхнув засудженого ззаду та збоку по передпліччю лівої руки, тому саме він спричинив ножове поранення потерпілого.
Засуджений також просить врахувати його захворювання на туберкульоз, похилий вік його батьків, які потребують допомоги, та пом'якшити йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5, який у повному обсязі підтримав свою касаційну скаргу, просив перекваліфікувати його дії на ст. 124 КК України, пом'якшити йому покарання та негайно звільнити з-під варти; думку прокурора, який не погодився з касаційною скаргою засудженого та просив судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.
Ці вимоги закону судом дотримані.
Судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин. Такий висновок ґрунтується на зібраних у передбаченому законом порядку доказах, дослідивши які у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 вчинив закінчений замах на вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не закінчивши даний злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Правильність юридичної оцінки дій засудженого за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України переконливо викладені у вироку, перевірені судом апеляційної інстанції і сумнівів не викликають.
Тому доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, в частині суперечливих, на його думку, показань свідків, що спричинило неправильну кваліфікацію його дій, яку, на його думку, слід змінити на ст. 124 КК України, та іншої неповноти та однобічності досудового та судового слідства, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про необхідність пом'якшення йому покарання, то вони є безпідставними.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого, особу засудженого, який не працював, негативно характеризувався, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності; відсутність обставин, які пом'якшують покарання; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння; та призначив засудженому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.115 КК України.
З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги засудженого та прохань його батьків, зазначених в поданих ними до суду заявах, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 остаточне покарання з урахуванням вимог ст.ст.71, 72 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років, відповідає вимогам ст. 65, ч. 2 ст. 50 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Аналогічні доводи засуджений зазначав і в апеляційній скарзі, вони були предметом ретельної перевірки апеляційним судом, який з ними не погодився та залишив без зміни судове рішення першої інстанції.
При залишенні апеляції засудженого без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, апеляційний суд зазначив підстави, через які апеляцію визнав необґрунтованою, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є вмотивованою та законною.
При перевірці матеріалів справи істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 20 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 листопада 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.
В.І.Орлянська А.В. Суржок І.Г.Тельнікова