Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,
за участю прокурора захисника Сенюк В.О., ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянула в судовому засіданні 26 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого вироком Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,
засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, без конфіскації майна.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та поєднано з насильством, що є небезпечним для здоров'я потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_6, як особа, яка 27 травня 2010 року була засуджена за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу, 24 червня 2010 року приблизно о 3 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу клубу «Гідрозона», що знаходиться по проспекті Броварському, 10, в м. Києві, підійшов до автомобіля ВАЗ «2103», д/н НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_7, та із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я останнього, завдав ОСОБА_7 удар скляною пляшкою з-під пива в ділянку голови і притиснув дверима машини ноги потерпілого. Коли ж ОСОБА_7 вдалося вирватися від ОСОБА_6 та втекти з місця події, то ОСОБА_6 сів у салон вищевказаного автомобіля і поїхав заднім ходом, тим самим умисно незаконно заволодів транспортним засобом. При цьому, він, не врахувавши дорожню обстановку, не справився з керуванням зазначеним транспортним засобом. Внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду - металевий паркан, що призвело до пошкодження автомобіля ВАЗ «2103». Злочинними діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 було спричинено матеріальну шкоду на суму 2175 грн та заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_12. - без задоволення.
В касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону внаслідок невірної кваліфікації дій засудженого, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості.
При цьому, зазначає, що під час досудового слідства було порушено право засудженого на захист; підписав він матеріали справи під тиском та погрозами катування з боку слідчого; не було проведено такої слідчої дії, як відтворення обстановки та обставин події злочину. Наполягає на тому, що діями засудженого були спричинені ушкодження, які не є небезпечними для життя чи здоров'я потерпілого, а тому кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 289 КК України є неправильною. Також, вважає, що суд належним чином не оцінив показання свідка ОСОБА_9, з яких випливає, що наміру на угон автомобіля в засудженого не було, діяв він виключно з хуліганських, а не корисливих мотивів, що визнавав під час досудового та судового слідства. Зважаючи на викладене, захисник вважає, що слідство у справі проведено неповно та однобічно, з порушенням вимог ст. 22 КПК України, судом порушено вимоги ст. 323 КПК України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому його дії слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 289 на ч. 1 ст. 296 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України, врахувавши обставину, яка пом'якшує його покарання - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а також те, що він повністю відшкодував завдані збитки потерпілому, який не має до нього претензій, має на утриманні неповнолітнього сина, інваліда з дитинства, непрацездатних батьків-інвалідів, позитивно характеризується та потребує оперативного втручання внаслідок отриманої травми.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого - без задоволення, пояснення засудженого та його захисника ОСОБА_5, які підтримали касаційну скаргу захисника в повному обсязі; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Як видно із змісту касаційної скарги, захисник фактично посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно та поєднаному з насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого ОСОБА_7, підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка, а саме даними показань засудженого ОСОБА_6, який частково визнав свою вину, показань потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також даними протоколу усної заяви про злочин від 24 червня 2010 року, рапорту трьох міліціонерів ПМОП «Беркут» від того числа, протоколу очної ставки від 24.06.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; протоколу огляду місця події від 24.06.2010 року та фото таблицею до нього; відтворення обстановки та обставин події від 10.06.2010 року та фото таблицею до нього; даними висновку судово-медичної експертизи № 391/і від 12.08.2010 року, висновку дактилоскопічної експертизи №624 від 11.08.2010 року.
Вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 323 КПК України, є законним і обґрунтованим.
Доводи захисника щодо неправильної кваліфікації дій засудженого, які аналогічні доводам апеляції засудженого та його захисника, належно перевірені апеляційною інстанцією, апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 289 КК України. На усі доводи апеляції з цього приводу надано обґрунтовану відповідь, підстав і приводів, які б ставили під сумнів цю кваліфікацію злочину, у матеріалах справи колегія суддів Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ не вбачає.
Не вбачає колегія суддів і підстав для задоволення касаційної скарги захисника в частині порушення на досудовому слідстві права засудженого на захист та застосування до нього недозволених методів слідства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на досудовому слідстві ОСОБА_6 роз'яснювалось його право на участь захисника, однак він від послуг захисника відмовлявся, про що було зазначено в протоколах про забезпечення підозрюваному (обвинуваченому) права на захист, протоколі відмови від захисника, постанові про прийняття відмови від захисника, в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, (а. с. 51-54, 66-68), а постановою слідчого від 17 серпня 2010 року ОСОБА_6 було призначено захисника у справі в порядку ст. 47 КПК України.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про застосування до ОСОБА_6 на досудовому слідстві недозволених методів слідства, то вони не відповідають матеріалам справи. А, відповідно до протоколу судового засідання, при розгляді справи, за участю і захисника, засуджений нічого про це не вказував, більше того, частково визнавав свою вину.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги в частині призначення засудженому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст. 69 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частин статті) Особливої частини КК України.
Так, суд, призначаючи покарання, врахував конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, зокрема, стан його здоров'я, що він потребує оперативного втручання, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, обставини, які пом'якшують покарання - добровільне відшкодування шкоди, активне сприяння у розкритті злочину, наявність на утриманні дитини-інваліда 2000 року народження, та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Однак, колегія суддів вважає, суд, застосувавши при призначені покарання ст. 69 КК України, перелічивши дані, які характеризують особу засудженого, та тяжкість вчиненого злочину, належно не оцінив їх, та призначив надто суворе покарання.
Тому, перевіривши матеріали справи, зокрема, обставини, які характеризують особу ОСОБА_6, доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині призначеного засудженому покарання слід змінити, пом'якшивши покарання до трьох років позбавлення волі.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, як про це просить захисник в касаційній скарзі.
Апеляційний суд при перегляді справи також належним чином не оцінив дані, які характеризують особу засудженого, та ступінь тяжкості вчиненого злочину, та залишив вирок районного суду без зміни. Тому, ухвала апеляційного суду також підлягає зміні.
Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року щодо засудженого за ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_6 змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
В решті судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова Т.І. Франтовська