Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Слинька С.С., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.
розглянула в судовому засіданні 12 липня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2012 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2011 року засуджено:
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
судимого 09.12.2002 року вироком Дзержинського р/с
м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки
позбавлення волі, звільненого 27.12.2005 року
умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 14 днів,
за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,
такого, що не має судимості,
за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України;
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України,
такого, що не має судимості,
за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь: ДП «ЗРП» АСК «Укрречфлот» - 175 750 грн.; морського торгового порту «Усть-Дунайськ» - 86 538 грн.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 і ОСОБА_9, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2012 року зазначений вирок скасовано в частині призначення покарання і призначено покарання: ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна; ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано винними і засуджено за те, що вони в період з серпня по вересень 2009 року у складі утвореної ОСОБА_5 організованої групи, проникаючи на охоронювану територію ДП «ЗРП» АСК «Укрречфлот» у м. Запоріжжі, вчинили 4 епізоди крадіжки майна підприємства (контакторів, гідротовкачів) у великому розмірі на загальну суму 139 475 грн.
Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою на початку серпня 2009 року проникли охоронювану територію ДП «ЗРП» АСК «Укрречфлот», звідки таємно викрали майно на загальну суму 36 275 грн., заподіявши підприємству значну шкоду.
Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та невстановленою слідством особою в період з 28 лютого 2010 року по 5 березня 2010 року, проникаючи на охоронювану територію морського торгового порту «Усть-Дунайськ» у м. Кілії Одеської області, вчинили 3 епізоди крадіжки майна підприємства на загальну суму 86 538,55 грн., заподіявши підприємству значну шкоду.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на суворість призначеного покарання. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував дані про його особу, зокрема, стан здоров'я, явку з повинною, часткове добровільне відшкодування шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на суворість призначеного покарання. Просить з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин і другорядної ролі в організованій групі скасувати вирок апеляційного суду та залишити в силі вирок місцевого суду, яким його було звільнено від відбування покарання з випробуванням.
У касаційній скарзі аналогічного змісту засуджений ОСОБА_7 також посилається на суворість призначеного покарання. Просить з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин і другорядної ролі в організованій групі скасувати вирок апеляційного суду та залишити в силі вирок місцевого суду, яким його було звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
З матеріалів справи убачається, що при призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції послався, зокрема, на те, що засуджений щиро розкаявся, з'явився з повинною, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку, хворий на туберкульоз. Разом із тим, апеляційний суд при розгляді апеляції прокурора на м'якість призначеного засудженим покарання взяв до уваги, що ОСОБА_5 раніше судимий, на шлях виправлення не став, а також його активну роль у вчиненні злочинів. Так, ОСОБА_5 організував злочинну групу, керував нею, планував її дії, підшукував об'єкти крадіжок, розподіляв ролі та брав безпосередню участь у вчиненні злочинів. Тому призначене йому судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 69 КК України є недостатньо мотивованим і передчасним.
ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щиро розкаялись та сприяли розкриттю злочину, добровільно частково відшкодували матеріальну шкоду, раніше не судимі, позитивно характеризуються, мають на утриманні неповнолітніх дітей, згідно з розподілом ролей спостерігали за навколишньою обстановкою, добровільно відмовились від подальшої участі в організованій групі. Тому висновок суду про можливість призначення їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкціях відповідних статей, є обґрунтованим. При цьому апеляційний суд, враховуючи належним чином конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засуджених, дійшов вірного висновку про недостатність підстав для звільнення ОСОБА_6, ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Отже, на думку колегії суддів, обране апеляційним судом покарання ОСОБА_5 у межах санкцій статей, за які його засуджено, а ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - із застосуванням ст. 69 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів.
Підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2012 щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без зміни, касаційні скарги засуджених - без задоволення.
М.А. Мороз С.С. Слинько Ю.П. Фурик