Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Григор'євої І.В.,
суддів: Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 11 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 липня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, судимого 5 лютого 2009 року
Нововолинським міським судом Волинської області
за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,
на підставі ст. 75 КК України звільненого від
відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Вирішено питання речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 липня 2011 року вирок змінено. Призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років. На підставі ст. 71 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років. У решті вирок залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він
15 вересня 2009 року близько 23-ої год. 40 хв. у місті Нововолинську Волинської області, будучи в стані алкогольного сп'яніння, під час конфлікту, що виник на ґрунті ревнощів, дерев'яною палицею завдав своїй дружині ОСОБА_3 кілька ударів по голові та іншим частинам тіла, спричинив тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, як випливає з її змісту, ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Із наведенням відповідних доводів, стверджує, що заподіяв тілесні ушкодження, будучи тверезим, у стані сильного душевного хвилювання, викликаного зрадою дружини. Вважає, що смерть потерпілої сталася внаслідок неналежного медичного догляду, а не від спричинених тілесних ушкоджень. Зазначає про надмірну суворість призначеного покарання, яке обране без урахування обставин, які пом'якшують покарання. Апеляційний суд не зважив на всі його доводи та ухвалив незаконне й необґрунтоване рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості
ОСОБА_1 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими судом і детально викладеними у вироку доказами.
Зокрема, із показань засудженого ОСОБА_1 видно, що він ввечері 15 вересня 2009 року, дізнавшись про те, що його дружина ОСОБА_3 перебуває в квартирі ОСОБА_4, прийшов до помешкання останнього, де і сталася сварка з дружиною. Не заперечував, що по дорозі додому став бити її палицею, яку взяв із собою, в тому числі по голові, доки потерпіла не втратила свідомість. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показували про виявлення ОСОБА_3 у непритомному стані.
Посилаючись на дані висновків судово-медичних експертиз, суд установив, що у потерпілої ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми із забиттям головного мозку та ураженням стовбурових структур, лівобічна гостра субдуральна гематома з дислокаційним синдромом; множинні гематоми з осадненням на їх фоні на лівій кінцівці, в ділянках проекцій суглобів; рана в правій скроневій ділянці, дві рани на нижній губі, крововиливи на стегнах. Внутрішньочерепна травма із забиттям головного мозку та ураження стовбурових структур, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя, зумовили перебування ОСОБА_3 в нерухомому лежачому стані з утворенням некрозу м'яких тканин (пролежнів), що ускладнилось інтоксикацією організму і настанням смерті.
У судовому засіданні експерт ОСОБА_7 підтвердив надані ним висновки та роз'яснив, що отримана ОСОБА_3 унаслідок її побиття черепно-мозкова травма з ураженням стовбурових структур позбавила її можливості рухатись, від чого виник вегетативний стан. Безпосередньою причиною смерті потерпілої стала інтоксикація організму від некрозу тканин.
Свідок ОСОБА_8 показав, що як лікар-невропатолог проводив відповідне лікування ОСОБА_3 Під час досудового слідства здійснювалась перевірка виконання персоналом Нововолинської міської лікарні своїх професійних обов'язків по лікуванню ОСОБА_3 і постановою слідчого від 8 листопада 2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 140 КК України. Ця постанова у встановленому порядку не оскаржувалась. Наведені докази спростовують твердження ОСОБА_1 про настання смерті потерпілої від неналежного лікування.
Отже висновок суду про наявність у засудженого умислу заподіяти тяжкі тілесні ушкодження та наявність причинного зв'язку між його діями та смертельним наслідком, відповідає фактичним обставинам справи і у колегії суддів сумніву не викликає.
Суд першої інстанції перевірив доводи ОСОБА_1 про вчинення ним злочину в стані сильного душевного хвилювання й з посиланням на обставини справи та висновок комплексної судової психолого-психіатричної експертизи визнав їх неспроможними.
Відхилені судом також показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які заперечили вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв. При цьому суд слушно зауважив, що ці показання є неконкретними, непослідовними та спростовуються даними протоколу медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, проведеного у незначний проміжок часу після події.
За встановлених судом фактичних обставин справи кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України є правильною.
Призначене покарання, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є тяжким, особу винного, який вчинив умисний злочин в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо. Молодий вік засудженого визнано судом обставиною, що пом'якшує покарання. Встановлено судом також і обставини протилежного змісту - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Знижуючи строк покарання, апеляційний суд слушно вказав на вимоги ч. 2 ст. 375 КПК України, водночас обґрунтовано спростував доводи засудженого про визнання пом'якшуючою покарання обставиною наявність на його утриманні малолітньої дитини. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, а тому твердження ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.
Обране в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів. Ураховуючи вчинення ОСОБА_1 нового злочину в період відбування іспитового строку, встановленого вироком суду, рішення про застосування ст. 71 КК України є правильним.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування судових рішень, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 11 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
І.В. Григор'єва Ж.М. Єленіна В.В. Щепоткіна