Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів:Зубара В.В., Романець Л.А.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
засудженого ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 03 березня 2012 року.
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 квітня 2011 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01.10.2010 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
засуджено:
- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла;
- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2010 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.
Апеляційний суд вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання скасував, постановив новий вирок від 03 березня 2012 року яким ОСОБА_5 засудив: за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, крім житла; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, крім житла. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла. Згідно ч. 2 ст. 71 КК України до вказаного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2010 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 17 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 30 жовтня 2010 року приблизно о 23:00, з метою заволодіння чужим майном зайшов на територію домоволодіння ОСОБА_6, 1939 року народження, по АДРЕСА_1 та шляхом виймання штапика з віконної рами намагався проникнути в будинок. Його дії були викриті потерпілою, яка кинула в його сторону ікону, розбивши скло у вікні. Скориставшись цим, ОСОБА_5 вийняв уламки скла й через вікно проник у будинок, де став вимагати у ОСОБА_6 гроші. Потерпіла чинила опір, виштовхувала ОСОБА_5 до виходу й під час сутички впала на підлогу, тоді ОСОБА_5 стисканням шиї руками умисно вбив ОСОБА_6 і заволодів мобільним телефоном «Samsung» з карткою оператора мобільного зв'язку на загальну суму 165 грн та радіоприймачем «Mason R 1021».
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та про направлення справи на новий апеляційний розгляд. Вказує, що суд безпідставно виключив кваліфікуючу ознаку ч. 4 ст. 187 КК України - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила розбій, та не зазначив підстави для прийняття такого рішення.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та направити справу на додаткове розслідування. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений вказує, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував його дії, оскільки, корисливих мотивів у нього не було, а потерпілу позбавив життя через необережність. Вважає, що його обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав скарги, думку прокурора, яка просила вирок апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за встановлених судом і викладених у вироку обставин підтверджені показаннями самого засудженого, який вказав, що проникнув у будинок потерпілої з метою викрадання її майна та не заперечував, що смерть потерпілої настала від його дій; даними протоколу огляду місця події щодо часу та обставин виявлення трупу потерпілої; даними висновків судово-медичної експертизи, відповідно до яких смерть ОСОБА_6 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї пальцями рук сторонньої особи або їм подібними предметами безпосередньо перед настанням смерті; даними протоколів відтворення обстановки та обставин події та вилучення мобільного телефону, та іншими доказами в їх сукупності.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи дії засудженого кваліфіковані правильно.
Що стосується посилань у касаційній скарзі засудженого на те, що судом дана неправильна юридична оцінка його діям, оскільки він позбавив життя потерпілу через необережність, то ці доводи ретельно перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали їх безпідставними з наведенням відповідних обґрунтувань, з якими погоджується і колегія суддів.
Твердження засудженого щодо застосування до нього у ході досудового слідства недозволених методів слідства, у зв'язку з чим він оговорив себе, є голослівними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, на ці обставини засуджений в суді першої інстанції та при розгляді справи судом апеляційної інстанції не посилався.
Постановляючи свій вирок у частині призначення покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що обтяжують покарання та призначив покарання, яке відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Доводи прокурора про те, що апеляційний суд необґрунтовано виключив з обвинувачення ОСОБА_5 кваліфікуючу ознаку ч. 4 ст. 187 КК України - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, є безпідставними, оскільки вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 квітня 2011 року ОСОБА_5 за вказаною ознакою не було засуджено, а прокурор в апеляційній скарзі не ставив питання про неправильну кваліфікацію дій засудженого.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судового рішення, не встановлено.
Керуючись статтями 394-398 КПК України, колегія суддів
Касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 03 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
___________________ ____________________ _____________________
Т.С. Шилова В.В. Зубар Л.А. Романець