Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів Швеця В.А., Орлової С.О.,
за участю прокурора Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2012 року.
Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше неодноразово
судиму, останній раз вироком Крюківського районного суду
м. Кременчук Полтавської області від 14.04.1999 року за ч. 2
ст. 81, ч. 1 ст. 101 КК України (в редакції 1960 року) на 8 років
позбавлення волі
засуджено:
· за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
· за ч. 1 ст. 304 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на неї виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Зазначеним вироком суду також засуджено ОСОБА_6, судове рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржується.
Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2012 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2011 року стосовно ОСОБА_5 в частині призначеного їй покарання скасовано. Призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, за ч. 1 ст. 304 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона, 17 лютого 2011 року, о 09 годині, викликавши у неповнолітнього ОСОБА_6 бажання вчинити злочин, повторно, за попередньою змовою з останнім умисно, з корисливих мотивів, проникнувши на територію домоволодіння, що в АДРЕСА_1, таємно викрала належне ОСОБА_7 майно, на загальну суму 450 гривень.
У касаційній скарзі засуджена, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності її вини у вчинених злочинах, просить змінити вирок апеляційного суду, призначивши їй більш м'яке покарання. В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував того, що вона повністю визнала свою вину, щиро розкаялась у вчиненому, має на утриманні матір-пенсіонерку, яка потребує її догляду, являється інвалідом другої групи, а також позицію потерпілої, яка будь-яких претензій до ОСОБА_5 не має.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від його відбування з випробуванням.
Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_5 ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.
Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання, не відповідає ступеню тяжкості вчинених нею злочинів.
В підтвердження зазначеного, апеляційний суд у вироку вказав, що місцевий суд належним чином не врахував ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_5 злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, особу засудженої, яка в минулому вже двічі притягувалася до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо.
З зазначеними доводами суду апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_5 покарання погоджується і суд касаційної інстанції, а тому твердження засудженої про суворість призначеного їй покарання, колегія суддів вважає безпідставними та приходить до висновку, що призначене судом апеляційної інстанції покарання ОСОБА_5 є законним, справедливим і таким, що сприятиме її перевихованню та попередженню нових злочинів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженій, а справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. Отже підстав, передбачених ст. 398 КПК України для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, -
касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
М.Ф. Пойда В.А. Швець С.О. Орлова