Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Григор'євої І.В.,
суддів Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
захисника ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 5 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 8 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2
Цією постановою
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України від 8 липня 2011 року № 3680 «Про амністію у 2011 році», а справу закрито.
Цивільний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 8 листопада 2011 року постанова залишена без зміни.
Як установив суд, ОСОБА_2 6 травня 2009 року близько 2-ої год.
20 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ 2106» по вул. Вокзальній в м. Бевз Сокальського району Львівської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відволікся від керування транспортного засобу та в'їхав у браму господарства ОСОБА_3 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня ОСОБА_4 перенесла гостру реакцію на стрес з гострою афонією (відсутність голосу), з подальшою трансформацією у затяжний посттравматичний стресовий розлад, тривожно-фобічний синдром з афонією, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд не роз'яснив ОСОБА_2, який заперечував свою винуватість, наслідків застосування амністії. Крім того, не встановлено судом, що інкриміноване діяння мало місце, що воно містить склад злочину та особа винна в його вчиненні. На вказані порушення не звернув уваги апеляційний суд, а тому його рішення також вважає незаконним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з діючим кримінальним законом, амністією є вибачення державою осіб, які вчинили злочинні діяння з повним або частковим анулюванням правових наслідків вчиненого злочину.
Для звільнення обвинуваченого чи підсудного від кримінальної відповідальності на цій підставі необхідно наявність певних умов, зокрема, поширення закону про амністію на вчинене діяння, особу винного та наявність згоди обвинуваченого чи підсудного на застосування закону про амністію. Не є перешкодою для застосування закону про амністію те, що особа, даючи згоду на закриття кримінальної справи за цією нереабілітуючою підставою, водночас не визнає себе винною в інкримінованому йому злочині.
Як випливає із положень Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України «Про застосування амністії в Україні» від
1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР (у редакції від 01 жовтня 1996 року, яка діяла на час розгляду справи), питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі амністії може бути вирішено судом під час попереднього, судового, апеляційного чи касаційного розгляду. Отже для застосування амністії закон не вимагає дослідження всіх доказів по справі та надання їм оцінки з точки зору допустимості, стосовності та достатності.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин з необережності, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України до набрання чинності Законом України від 8 липня 2011 року № 3680 «Про амністію у 2011 році», має доньку ОСОБА_5, 2002 року народження, щодо якої він не позбавлений батьківських прав. У судовому засіданні ОСОБА_2 ініціював клопотання про застосування амністії та подав відповідну письмову заяву (а. с. 187). Захисник останнього - адвокат ОСОБА_1 також підтримав це клопотання і просив його задовольнити (а. с. 188).
За таких обставин рішення суду про звільнення ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, а тому доводи скарги про неправильне застосування кримінального закону безпідставні.
Ураховуючи, що в судовому засіданні захист інтересів ОСОБА_2 здійснював захисник - адвокат ОСОБА_1, твердження останнього про те, що згода на застосування амністії дана підсудним під впливом помилки, є непереконливими.
Такі ж як і в касаційній скарзі доводи перевірялися судом апеляційної інстанції й були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
Постанову Сокальського районного суду Львівської області від
5 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від
8 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Судді:
І.В. Григор'єва Ж.М. Єленіна В.В. Щепоткіна