Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
потерпілого ОСОБА_1,
представника потерпілого ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у судовому засіданні 5 липня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 13 березня 2012 року.
Вироком Богунського районного суду міста Житомира від 13 січня 2012 року
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 365 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до вимог ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання «прапорщик міліції».
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100.000 грн.
Також, вироком суду вирішені питання щодо речових доказів по справі та судових витрат.
Вироком Апеляційного суду Житомирської області від 13 березня 2012 року вирок Богунського районного суду міста Житомира від 13 січня 2012 року скасовано в частині призначеного ОСОБА_3 покарання.
Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання «прапорщик міліції».
В решті вирок суду першої інстанції залишений без зміни.
За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку ОСОБА_3 визнано винними у тому, що він 31 липня 2009 року близько 18 години, будучи працівником батальйону патрульної служби при УМВС України в Житомирській області, маючи звання прапорщик міліції, здійснюючи охорону громадського порядку на території центрального автовокзалу, затримав ОСОБА_1, який хоч і перебував в стані алкогольного сп'яніння, проте громадський порядок не порушував. Доставивши останнього до кімнати міліції, яка знаходиться в приміщені центрального автовокзалу по вул. Київській, 93 у м. Житомирі, ОСОБА_3 в порушення вимог ст. ст. 2, 3, 5, 13 Закону України «Про міліцію» та посадової інструкцій інспектора патрульної служби БПС при УМВС України в Житомирській області, будучи службовою особою - представником влади і працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому Законом України «Про міліцію» повноважень, діючи умисно, безпричинно, наніс ОСОБА_1 з великою силою один удар правою рукою в живіт і близько трьох ударів коліном правої ноги в живіт. Від отриманих ударів ОСОБА_1 втратив свідомість.
З метою приховати свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 викликав патрульний автомобіль і потерпілого ОСОБА_1 було доставлено близько 18 год. 30 хв. на витвереження до Житомирського центру детоксикаційної допомоги ЦМЛ № 2, а звідти, у зв'язку з погіршенням його стану здоров'я, близько 2-ї години 1 серпня 2009 року ОСОБА_1 було доставлено до ЦМЛ № 2 та прооперовано.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
В касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування оскаржуваного вироку апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання безпідставно застосував до засудженого положення ст. 69 КК України.
В касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3, не оскаржуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій підзахисного, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого. Зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про можливість виправлення засудженого тільки в умовах ізоляції його від суспільства є необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції не врахував усіх обставин справи та особу засудженого, які дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В поданих запереченнях потерпілий ОСОБА_1 просить касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а його касаційну скаргу задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав доводи касаційної скарги захисника в його інтересах та просив змінити вирок апеляційного суду, застосувати до призначеного йому покарання вимоги ст. 75 КК України і не позбавляти його волі, пояснення ОСОБА_1 і його представника адвоката ОСОБА_2, які підтримали свою касаційну скаргу потерпілого і заперечували проти касаційної скарги в інтересах засудженого, просили скасувати вирок апеляційного суду внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_3 покарання, а справу направити на новий апеляційний розгляд, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення поданих по справі касаційних скарг, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
У касаційній скарзі захисника, який діє в інтересах засудженого, та касаційній скарзі потерпілого, висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 365 КК України, не оскаржуються.
Перевіривши матеріали кримінальної справи в межах касаційних вимог, колегія суддів вважає не переконливими доводи поданих касаційних скарг про невірне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого.
Відповідно до положень ст. 69 КК України, призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Так, перевіряючи правильність застосування до засудженого ОСОБА_3 вимог ст. 69 КК України, апеляційний суд послався на те, що здійснення засудженим щомісячної виплати на відшкодування моральної шкоди, визнання ним своєї вини, у зв'язку з чим судом було обмежено дослідження доказів по справі, прохання вибачення у потерпілого, свідчать про його щире каяття, що з урахуванням сімейного стану засудженого, наявності у нього двох неповнолітніх дітей, обґрунтовано дали суду першої та апеляційної інстанціям, передбачені кримінальним кодексом підстави для застосування положення ст. 69 КК України. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги захисника засудженого про можливість звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покращання з випробування з встановлення випробувального терміну, перевірялися судом апеляційної інстанції та вмотивовано були визнанні безпідставними.
З такими висновками суду апеляційної інстанції, погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначене апеляційним судом ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Виходячи з характеру та міри суспільної небезпеки скоєного злочину, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції його від суспільства на визначений судом строк.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 378, 332 - 335 КПК України.
Цивільний позов вирішений у відповідності з вимогами ст. 28 КПК України і свої висновки по цьому питанню суд мотивовано обґрунтував.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, по справі не встановлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 13 березня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_3 - без зміни.
Орлянська В.І. Тельнікова І.Г. Суржок А.В.