Справа № 22ц/0591/416/2012 Головуючий у 1-ій інстанції Мальцева Є.Є.
Категорія 27 Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.
Іменем України
6 березня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Головуючого - Песоцької Л.І.
Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.
При секретарі - Шапар О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2010 року, -
У червні 2009 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», в новій редакції Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» або Банк) звернулось з зазначеним позовом до ОСОБА_3, просило стягнути заборгованість за кредитом 3643,90 доларів США та відшкодувати судові витрати.
Ухвалою суду від 20.08.2009 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4
Посилалось на те, що відповідно до умов укладеного договору № 28565 cred від 08.09.2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 6000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення 08.09.2008 року.
У порушення умов договору відповідачка зобов'язання по кредитному договору не виконала, у зв'язку з чим станом на 27.04.2009 року має заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом 2667,22 доларів США та заборгованості по процентам за користування кредитом 976,68 доларів США.
В забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та ОСОБА_4 08.09.2006 року укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався як солідарний боржник відповідати по кредиту у повному обсязі.
2 жовтня 2009 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги Банку до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені у повному обсязі.
Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від10 вересня 2010 року за заявою відповідачів заочне рішення від 02.10.2009 року, ухвалене по справі, скасовано.
В ході розгляду справи представник позивача уточнив вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 5450,49 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 2667,22 доларів США, заборгованості по процентам 2783,27 доларів США, та відшкодувати судові витрати по оплаті судового збору 431,10 та 30 грн. по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заочним рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2010 року зазначений позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено в повному обсязі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом 5450,49 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у відшкодування судових витрат по оплаті судового збору 431,10 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 14 грудня 2010 року заява відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 16 листопада 2010 року ухваленого по даній справі залишена без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідачі, просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвали нове рішення.
Зокрема вказують, що суд розглянув справу без їх участі та виніс заочне рішення у порушення норм процесуального права, оскільки ОСОБА_3 по телефону повідомляла про поважні причини неявки до судове засідання 16 листопада 2010 року. У зв'язку з цим вони були позбавлені права надавати докази на підтвердження свої заперечень.
Збільшив позовні вимоги Банк не надав розрахунки заборгованості, а вони були позбавлені можливості спростувати доводи Банку щодо його розрахунків, оскільки кредит був отриманий в сумі 6000 доларів США і за час користування вже повернуто таку ж суму.
Суд не звернув уваги, що кредит виданий у валюті США, що є незаконним.
Не застосовано при вирішенні справи Рішення Конституційного суду від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 по справі про захист прав споживачів кредитних послуг, яким визнано неконституційним вимоги банків про витребування грошей взятих у кредит з нарахуванням пені, процентів, штрафів.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулись.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача - Крохмальову Л.П., яка просила апеляційну скаргу відповідачів відхилили, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачів підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відшкодування судових витрат підлягає зміні з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.627, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Згідно ч.1, ч.2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитом за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 договору № 28565 cred від 08.09.2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 6000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.09.2008 року.
Станом на 16.09.2010 року відповідачка має заборгованість в розмірі 5490,49 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 2667,22 доларів США і заборгованості по процентам за користування кредитом 2783,27 доларів США, що підтверджено розрахунком, наданим представником позивача.
В забезпечення виконання умов кредитного договору між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 08.09.2006 року було укладено договір поруки № 28565 cred/1, згідно з яким поручитель ОСОБА_4 зобов'язався як солідарний боржник відповідати по кредиту у повному обсязі.
За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення солідарно з відповідачів на користь Банку суму заборгованості по кредиту 5450,49 доларів США та судових витрат в розмірі 431,10 грн. судового збору та 30 грн. витрат на ініормаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
З висновком суду першої інстанції про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом в сумі 5450,49 доларів США не можна не погодитись.
Зі справи вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 27 квітня 2009 року, оскільки остання не виконувала свої зобов'язання за ним в сумі 3643,90 доларів США (а.с.2).
В ході розгляду справи, позивач реалізовуючи свої право передбачене ст.ст. 27,31 ЦПК України, збільшив свої вимоги в частині стягнення розміру заборгованості за кредитним договором, який складається із заборгованості за кредитом 2667,22 доларів США та заборгованості по процентам 2783,27 доларів США, оскільки відповідачі належним чином не виконують свої зобов'язання по кредитному договору, та мають заборгованість станом на 16 вересня 2010 року у зазначеному розмірі (а.с.123-125).
Розмір заборгованості за кредитним договором укладеним між Банком та ОСОБА_3 станом на 16 вересня 2010 року підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи розрахунком заборгованості (а.с.126).
Відповідно до п. 1.1, п.1.3 зазначеного кредитного договору, банк взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 6000 доларів США на умовах кредитного договору, а позичальник зобов'язався використати кредитні кошти за цільовим призначенням, сплатити банку відсотки за користування кредитними коштами та повернути кредит банку в порядку та на умовах, встановлених договором.
Як вбачається зі змісту кредитного договору, сторони передбачали всі істотні умови договору відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Згідно умов статті 3, пунктів 3.1- 3.6 та пунктів 1.3, 1,4 статті 1 кредитного договору сторони домовились, що кредит надається зі строком повернення до 8 вересня 2008 року, за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти за ставкою 24,00%, в порядку і на умовах, зазначених в пунктах 2.4.1, 3.3, 3.4 кредитного договору.
Таким чином, укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, на яких він укладався, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів позивач визначив для себе правила подальшої поведінки, в тому числі і щодо розміру кредиту 6000 доларів США, відсотків за користування кредитними коштами та порядку надання кредиту, що не суперечить вимогам цивільного законодавства України, і не порушує прав та майнових інтересів позивача.
Відповідно до положень ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст.157 ЦПК України, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними.
Зі справи вбачається, що судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд справи, про що відповідачі повідомлялись у встановленому законом порядку (а.с.129-142), відомостей щодо повідомлення відповідачкою ОСОБА_3 про причини неявки в судове засідання 16 листопада 2010 року в матеріалах справи не міститься, з заявами до суду про відкладення розгляд справи відповідачі не звертались.
Тому колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом норм ЦПК України при розгляді справи у зв'язку з чим вони були позбавлені права надавати докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
В ході перегляду справи апеляційним судом відповідачі, наданий в суді першої інстанції ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунок заборгованості проведений відповідно до умов кредитного договору, не спростували та іншого розрахунку заборгованості не надали.
Представником позивача надані до матеріалів справи Генеральна банківська ліцензія та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Згідно ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій Україні, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, відповідач, отримавши кредит в доларах США повинен їх повернути в тій самій валюті - доларах США.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Частиною 1 статті 227 ЦК України визначені правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, а саме вчинення правочину без відповідного дозволу ( ліцензії).
Відповідно до ст.5 Декрету КМУ №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 року(зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: - неторговельні операції з валютними цінностями; - операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; - ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; - залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; - залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; - інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З наведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними коштами мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, а тому колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що надання кредиту у доларах США суперечить вимогам чинного законодавства України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не застосовано Рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 по справі про захист прав споживачів кредитних послуг щодо неконституційності вимог банків по витребуванню грошей взятих у кредит з нарахуванням пені, процентів, штрафів є безпідставними, оскільки вимог щодо стягнення пені та штрафів до відповідачів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не заявляло і судом це питання не вирішувалось.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду та рішення суду в частині стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором останніми не надано.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині відшкодування понесених позивачем судових витрат по оплаті судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, шляхом стягнення солідарно з відповідачів цих витрат, оскільки законом не передбачено їх відшкодування в солідарному порядку. А тому рішення в цій частині підлягає зміні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду з позовом і при зверненні з позовною заявою про збільшення позовних вимог, поніс витрати по оплаті судового збору 431 грн.32 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 11-12, 127), які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача по ? частині з кожного, а саме у відшкодування витрат по оплаті судового збору по 215 гривень 66 копійок з кожного, у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 15 грн. з кожного.
В решті частині підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2010 року в частині відшкодування судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у відшкодування судових витрат по оплаті судового збору по 215 гривень 66 копійок з кожного, у відшкодування витрат на ініормаційно - технічне забезпечення розгляду справи по 15 грн. з кожного.
В решті частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.І.Песоцька
Судді Т.Б.Ткаченко
С.А.Попова