Справа № 22ц/0591/381//2012 Головуючий у 1 інстанції Кулик С.В.
Категорія 46 Доповідач Ткаченко Т.Б.
Іменем України
14 березня 2012 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого - Песоцької Л.І.
Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.
При секретарі - Шапар О.Ю
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частку майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ сумісно нажитого майна подружжя та визнання права власності на частку майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2011 року,
Встановила:
В червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з зазначеним позовом, просила визнати за нею право на ? частку квартири АДРЕСА_1 та відшкодувати судові витрати по оплаті судового збору 1266 грн.02 коп. і витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Посилалась на те, що з 29 квітня 2008 року знаходилась з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду 22 березня 2011 року. В період шлюбу за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1, яка на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно зареєстрована за відповідачем, а останній заперечує проти визнання за нею права власності на ? частку цієї квартири.
В ході розгляду справи позивачка збільшила свої вимоги, просила визнати за нею право на 59/100 часток спірної квартири, а за відповідачем 41/100 часток та відшкодувати понесені судові витрати.
Посилалась на те, що 13червня 2008 року її особисті кошти в сумі 123000 грн., разом з отриманою позикою 35000 грн. , в загальній сумі 158000 грн. були внесені на депозитний рахунок відкритий на ім'я відповідача у відділенні № 6 ЗАТ «Донгорбанк», оскільки вона здала паспорт у зв'язку зі зміною прізвища, який отримала 24.06.2008 року. Зазначену суму 12000 грн. вона зібрала до шлюбу за рахунок заробітної плати. 27.08.2008 року ОСОБА_2 зняв належні їй особисто 3000 грн. залишок з рахунку в ЗАТ «Донгорбанк» і відсотки з суми 158000 грн. в сумі 3000 грн., які належать їй особисто.
На ім'я відповідача до шлюбу був відкритий депозитний рахунок на суму 92179,25 грн. у відділенні № 3 ЗАТ «ПУМБ», з якого він 27.08.2008 року отримав кошти, з яких вніс на погашення зобов'язань по квартирі 81525 грн. особистих коштів. Після здачі будинку в експлуатацію і проведення інвентаризації вони спільними коштами внесли ще 10680 грн. Тому із спільних коштів внесено 45680 грн., на ? частку яких вона має право як і відповідач. Її частка внесена в оплату за квартиру складає 151840 грн. ( 129000 грн. + 22840 грн.), а частка відповідача становить 104365 грн. ( 81525 грн. + 22840 грн.).
В серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, уточнив свої вимоги просив визнати за ним право власності на 3/4 частки зазначеної квартири, а за ОСОБА_1 - на ? частку. Судові витрати розподілити між сторонами.
Посилався на те, що в шлюбних відносинах з позивачкою ОСОБА_1 знаходились до лютого 2011 року. В період шлюбу ними придбана квартира АДРЕСА_1, продавцем якої було ТОВ «Маріупольпродцентр». Вартість квартири складала 242525 грн. була без оздоблюваних робіт та без підводу комунікацій необхідних для проживання. Первісний внесок 155000 грн. внесений 26 червня 2008 року, який складав: - з його особистих коштів накоплених до реєстрації шлюбу в сумі 8000 доларів США, які він обміняв за курсом НБУ на 40000 грн.; - суми займу в ТОВ «Степ» 35000 грн. на підставі договору укладено ОСОБА_1; - 80000 грн. отриманих в якості подарунку на весілля.
Сума, що залишилася 87525 грн. була внесена 27 серпня 2008 року і складалася: із суми знятої з рахунку відкритого ним у банку до шлюбу з позивачкою 92179 грн.25 коп. з відсотками, строк депозиту по якому закінчувався 27.08.2008 року.
Оскільки загальний розмір квартири був збільшений на 2,4 кв.м., 22 квітня 2009 року внесено ще 10680 грн., сума цього внеску складалась із залишку суми знятої з рахунку 27.08.2008 року - 4654 грн. та 6026 грн. спільних коштів.
Таким чином загальна вартість квартири становила 253205 грн., з яких його особисті кошти 132179 грн. (253205 грн. - 121026 грн.), а сума 121026 грн. є їх спільними коштами. Тому його частка, внесена у придбання квартири становить 192692 грн. або ? частки квартири, а частка ОСОБА_1 - 63301 грн. або ? частка.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21 листопада 2011 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ сумісного майна подружжя, визнання права власності на частку майна подружжя задоволені частково.
Розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, придбане в період шлюбу на праві спільної сумісної власності: квартиру АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності по ? частки квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору 1266 грн.02 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 відмовлено.
З рішенням суду не згодний відповідач ОСОБА_2 і посилаючись у апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Зокрема, вказує, що визнаючи право сумісної власності на квартиру частка кожного із подружжя в якій складає 126602 грн., суд не навів розрахунків і не зазначив, із яких сум конкретно складаються ці кошти, не навів розрахунку цих сум.
Обгрунтовуючи рішення, суд визнав, що з 2003 року по 28.11.2008 року працюючи в ТОВ «Степ» ОСОБА_1 зібрала 116678 грн., і тому вона мала можливість надати у позику ОСОБА_3 110000 грн.. Разом з тим сума по розписки не відповідає суми отриманої нею по заробітній платі з 01.01.2003 року по жовтень 2007 року, оскільки за цей час вона отримала 95531 грн.45 коп. А крім того в 2007 році на її ім'я був придбаний автомобіль за 79000 грн.
Приймаючи до уваги розписку Бичина про отримання ним 110000 грн. і повернення їх, суд не з'ясував де він взяв кошти для повернення боргу. Крім того суд прийняв зазначений доказ у порушення ст.131 ЦПК України, оскільки про розписку ОСОБА_1 не повідомляла при подачі позовів.
Суд необґрунтовано дійшов висновку, що ним не доказано внесення первинного внеску в сумі 158000 грн. за рахунок особистих коштів, оскільки не прийняв до уваги квитанції про придбання ним валюти 8000 доларів США до реєстрації шлюбу з позивачкою. Про конвертацію валюти і внесення ним на депозитний рахунок підтвердив свідок ОСОБА_4 та виписками банку про внесення 158000 грн. у відділенні № 6 «Донгорбанку». Наявність іншої суми особистих коштів в сумі 91000 грн. підтверджено також рахунками банку.
Судом не вмотивовано внесення 10680 грн. в якості доплати ним до вартості квартири.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта та його представника - ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити повністю, визнав за ним право власності на ? частки квартири, а позов ОСОБА_1 задовольнити частково, визнав на нею право власності на ? частку квартири, заперечення позивачки та її представника - ОСОБА_6, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визначення права власності сторін на квартиру та відшкодування судових витрат зміні з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміні є неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог сторін, суд першої інстанції виходив з того, що як позивачкою, так і відповідачем не доведено в повному обсязі ті обставини, що ними було внесено більшу частину коштів за вказану квартиру з особистих заощаджень, які ними були накоплені до шлюбу. Тому виходячи з принципів розумності та об'єктивності , суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 та про визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на ? частину вказаної квартири.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення понесених судових витрат ОСОБА_1, пов'язаних з оплатою судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, з ОСОБА_2
Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки правильно встановивши обставини справи і правовідносини сторін, суд першої інстанції в частині визначення часток в праві власності на квартиру та відшкодування судових витрат дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Крім того, ст.69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленість між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).
Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, указаними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).
Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.04.2008 року, який було розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 22.03.2011 року.
В період шлюбу між ОСОБА_2 та ТОВ «Маріупольпродцентр» було укладено договір підряду на будівництво квартири в жилому багатоквартирному будинку № 29147/08 від 26.06.2008 року, предметом якого є жила квартира АДРЕСА_1, загальною площею 54,5 кв.м., вартістю 242525 грн. Відповідно до умов вказаного договору покупець ОСОБА_2 зобов'язався до 26.06.2008 року представити підтвердження забезпечення виконання зобов'язань на суму 155000 грн., а до 29.08.2008 року представити підтвердження забезпечення виконання зобов'язань на решту суми.
Згідно акту прийому-передачі квартири від 22.04.2009 року, загальна площа вказаної квартири на період закінчення її будівництва складає 56,9 кв.м, загальна вартість квартири складає 253205 грн.
Згідно рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 17.06.2009 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.
Частиною 2 ст.59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у п.27 роз'яснив судам, що виходячи зі змісту ст.59 ЦПК України та з урахуванням положень частини першої ст.218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що як позивачкою, так і відповідачем не доведено у повному обсязі ті обставини на які вони посилались в обґрунтування позовних вимог, а саме, що більша частина коштів на перший внесок, який було внесено за квартиру 26 червня 2008 року, у сумі 155000 грн., були особистими коштами кожного з них, які вони набули до реєстрації шлюбу.
Посилання відповідача ОСОБА_2, що він мав заощадження у сумі 40000 грн., які вніс 26 червня 2008 року у придбання спірної квартири жодним письмовим доказом не підтверджено. А пояснення свідка ОСОБА_7 щодо цих обставин правомірно судом не взято до уваги, оскільки вони не можуть бути доказом у правовідносинах, які виникли з приводу придбання квартири.
Надані відповідачем ОСОБА_8 до матеріалів справи квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій не можуть однозначно підтверджувати його ствердження, оскільки операції щодо придбання валютних коштів на суму 8000 доларів США здійснювались у період грудень 2005 року по березень 2007 року ( а.с. 43-46), в квитанціях не зазначено прізвища, ім'я по-батькові цієї особи, та не підтверджено, що ці кошти були використані саме на придбання зазначеної квартири.
Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на те, що судом наведено обґрунтування наявності у позивачки ОСОБА_1 коштів у сумі 116678 грн., які вона мала можливість надати у борг свідку ОСОБА_3, а судом крім того не перевірено джерело отримання останнім коштів у сумі 110000 грн., які він повернув у червні 2008 року позивачці, оскільки судом першої інстанції лише наводились та аналізувались данні обставини, але вони не були прийняті до уваги при вирішенні справи. Крім того, судом першої інстанції було прийнято до уваги, факт придбання позивачкою ОСОБА_1 29 жовтня 2007 року в АТВТ «Компанія Алекс» автомобіля «Dacia Logan» за 79000 грн. Аналізуючи надані позивачкою докази суд дійшов висновку, що також не доведено внесення нею більшу частину коштів за вказану квартиру з особистих заощаджень, які нею були накоплені до шлюбу.
Статтею 57 СК України визначено перелік майна, що є особистою власністю дружини, чоловіка, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу (п.1 ч.1 ст.57 СК України). Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Як вбачається з довідки ПАТ «ПУМБ» № 21/1439 від 21.11.2011 року ОСОБА_2 уклав з банківською установою договори № 5633573 від 22.08.2007 року на суму 41000 грн., дата закінчення договору 22.08.2008 року, дата зняття депозиту 27.08.2008 року; №5633577 від 22.08.2007 року на суму 50000 грн., дата закінчення договору 22.08.2008 року, дата зняття депозиту 27.08.2008 року; № 6859380 від 04.09.2008 року на суму 5000 грн., дата закінчення договору 04.12.2008 року, дата зняття депозиту 05.12.2008 року (а.с.125 - 130).
З виписки по рахунку № 2630200083728, відкритого на ім'я відповідача ОСОБА_2 у відділенні № 6 ПАТ «Донгорбанк» у м.Маріуполі відповідно до договору № МКАЛИПСО/15, 26 червня 2008 року внесено 155000 грн., 27 серпня 2008 року внесено 87525 грн. (а.с.29,79).
Позивачка ОСОБА_1, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не заперечувала факт внесення відповідачем у придбання квартири його особистих коштів в сумі 81525 грн.
Проте, суд першої інстанції, вирішуючи справу у порушення норм матеріального права безпідставно не прийняв до уваги доводи відповідача в частині внесення у придбання спірної квартири своїх особистих коштів в сумі 87525 грн.. Зазначені обставини, за винятком внесення ним особистих коштів 6000 грн., не заперечувала позивачка. А тому дійшов необґрунтованого висновку, що позивачка та відповідач мають право власності у спірній квартирі по ? частки кожний.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо внесення ним 27 серпня 2008 року у придбання квартири своїх особистих коштів у сумі 87525 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами.
З матеріалів справи також вбачається, що у зв'язку зі збільшенням площі квартири на 2,4 кв.м по відношенню до площі квартири, встановленої договором №39147/08 підряду на будівництво квартири в жилому багатоповерховому будинку від 26 червня 2008 року, відповідно до рахунку на оплату № 32 від 22 квітня 2009 року ОСОБА_2 вніс 10680 грн. (а.с.31 -41).
Враховуючи ті обставини, що зазначена сума внесена в період шлюбу, і позивачкою або відповідачем не надано достовірних письмових доказів щодо внесення цієї суми за рахунок особистих коштів будь-кого з них , колегія суддів вважає що зазначені кошти є спільним сумісним майном подружжя.
З доводами відповідача в тій частині, що 4654 грн. в цій сумі складають його особисті кошти, а саме внесені із залишку від коштів, які знаходились на його рахунках, відкритих до реєстрації шлюбу з позивачкою, не можна погодитись, оскільки дата зняття депозиту з рахунків відкритих на ім'я відповідача 22.08.2007 року № 5633573, № 5633577 є 27 серпня 2008 року, а дата зняття депозиту з рахунку № 6859380, відкритого 4 вересня 2008 року є 5 грудня 2008 року.
Позивачка заперечує проти доводів відповідача в цій частині, будь-яких належних і достовірних доказів, щодо внесення 22 квітня 2009 року своїх особистих коштів в придбання квартири відповідач, як суду першої інстанції, так я і вході розгляду справи апеляційним судом, не надав.
Таким чином, кошти в сумі 87525 грн. були сплачені відповідачем ОСОБА_2 особисто на придбання спірної квартири, а спільно внесеними є сума коштів в розмірі 165680 грн. ( 155000 грн. + 10680 грн.), або по 82840 грн. кожним ( 165680 грн. : 2 = 82840 грн.) У зв'язку з чим частка відповідача особистих коштів у придбанні квартири становить 170365 грн. (87525 грн. + 82840 грн.), що дає право відповідачу відповідно до норм сімейного законодавства на отримання на праві власності 67/100 або 2/3 частки спірної квартири, а частка позивачки особистих коштів у придбанні квартири становить 82840 грн., що дає їй право на отримання на праві власності 33/100 або 1/3 частку квартири.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції у зазначеній частині не може бути визнано законним і обґрунтованим, а тому на підставі ст.309 ЦПК України воно підлягає зміні в частині визначення права власності сторін на квартиру.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню кожною із сторін пропорційно до задоволеної частини її вимог.
З урахуванням того, що вимоги позивачки задоволені на 54,55 відсотка, зустрічні вимоги відповідача задоволені на 88,41 відсотка, а позичкою сплачено 1518 грн.40 коп. судового збору, відповідачем відповідно сплачено - 1926 грн., з останнього на користь позивачки підлягає стягненню у відшкодування зазначених витрат 138 грн.17 коп.( а.с.2,19,60).
Оскільки кожна із сторін при зверненні з позовами понесла витрати по оплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 120 грн., колегія суддів не вирішує питання по відшкодуванню цих витрат (а.с.3,20).
Керуючись ст. 303,307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 листопада 2011 року в частині визначення права власності на квартиру та судових витрат змінити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 33/100 часток квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 67/100 часток квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 138 гривень 17 копійок.
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.І.Песоцька
Судді Т.Б.Ткаченко
С.А.Попова