11 липня 2012 року м. Київ В/9991/1854/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я. (доповідач), Бим М.Є., Харченка В.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.
перевіривши заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Вінницької міської ради, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання протиправним та скасування підпункту 1.4. пункту 1 додатку № 1 до рішення Вінницької міської ради від 24 червня 2010 року № 2881, -
ОСОБА_6 звернулася з позовом до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування підпункту 1.4. пункту 1 додатку № 1 до рішення Вінницької міської ради від 24 червня 2010 року № 2881.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України 06 березня 2012 року, заявники ставлять питання про його скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції в ухвалах Верховного Суду України від 14 липня 2010 року (справа №6-11758 св 10), від 14 квітня 2010 року (справа №6-19320св09), від 24 червня 2009 року (справа №6-5436св08) одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст.ст. 88, 90 Земельного Кодексу УРСР.
Як вбачається із п. 4 Постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року "Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України" відповідно до ст. 237 КАС України заява про перегляд з указаних мотивів може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:
різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;
різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;
різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Колегія суддів, виходячи з вищевикладеного, приходить до висновку, що із доданих до заяви копій судових рішень Верховного Суду України, не вбачається подібності правовідносин, а відтак і неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Враховуючи цю обставину, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Відмовити в допуску до провадження заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.