01 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7411/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства фірми Торгівельного дому «Маркет - Груп»
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкового повідомлення -рішення,-
Дочірнє підприємство фірма Торгівельний дім «Маркет - Груп» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000112301 від 21.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1085326 грн. 50 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підприємством вимоги податкового законодавства не порушувались, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним. Позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо порушення п.1.32 ст.1, п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2, абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час вчинення господарських операцій у період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року з контрагентами. Позивач стверджує, що дані господарські операції були дійсними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, про що свідчать надані для перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, проведені розрахунки, дані бухгалтерського обліку.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав, 01.08.2012 року надав суду клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у розгляді іншої справи, при цьому, жодних доказів на підтвердження того, що у складі юридичного відділу податкового органу відсутні інші представники, суду не надано. У зв'язку з чим суд визнав неприбуття представника без поважної причини.
У відповідності до ст. 122, ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Дочірнє підприємство фірма Торгівельний дім «Маркет - Груп» зареєстроване виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради народних депутатів від 12.12.1996 року, та перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, як платник податків.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 13.01.2012 року № 29 - № 36, № 233, виданих ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, згідно наказу від 30.12.2011 року № 2015, відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка Дочірнього підприємства фірми Торгівельного дому «Маркет - Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, про що складено акт перевірки № 668/231/24444204 від 01.03.2012 року. Згідно висновків вказаного акту перевірки, позивачем, зокрема, порушено вимоги п.1.32 ст.1, п. 5.1 пп.5.2.1 п.5.2, абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 1183734 грн., в тому числі: за ІV квартал 2008 року в сумі 63724 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 66795 грн., за ІV квартал 2009 року в сумі 319452 грн., за І квартал 2010 року в сумі 182759 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 130054 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 377306 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 20686 грн., за І квартал 2011 року в сумі 22958 грн.
На підставі акту перевірки, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042301 від 16.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1394274 грн. (за основним платежем - 1120010 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 274264 грн.).
Дочірнє підприємство фірма Торгівельний дім «Маркет - Груп», не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням звернулося зі скаргою до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Рішенням № 10906/10/10-014 від 21.05.2012 року Державна податкова служба у Дніпропетровській області рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у № 0000042301 від 16.03.2012 року скасувала частково, а саме, в частині донарахувань, проведених за операціями надання ТОВ БК «Сіті Інвест Груп», ПП «Монотекс», ТОВ «Пром Груп», ТОВ «Проф-Строй» транспортно-експедиційних послуг.
На виконання зазначеного рішення ДПІ у Бабушкінському районі винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 21.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 1085326 грн. (за основним платежем - 872852 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 212474 грн. 50 коп.).
Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, та таким, що порушує права і законні інтереси як платника податків, з огляду на наступне.
В ході проведеної перевірки, встановлено, що між ДП фірмою Торгівельним домом «Маркет - Груп» та ТОВ «Сервіс - Торг» укладено договори: № 01-07-10/ОК від 01.07.2010 року про надання послуг по здійсненню перевірки порядку та умов надання послуг працівниками замовника на об'єкта несення варти, № 01-08-10/ОМ від 31.08.2010 року про надання маркетингових послуг з дотримання розміщення продукції компаній - виробників відповідно до програм на торгівельних точках, № 01-08-10/С від 01.08.2010 року про надання послуг з сортування, очищення, надання товарного вигляду товарів: сигарет, запальничок, сірників, серветок, презервативів, продуктів харчування, № 01-08-10/ПР від 01.08.2010 року про надання послуг з навантаження та розвантаження товарів: сигарет, запальничок, сірників, серветок, презервативів, продуктів харчування, № 01/08/10-М від 01.08.2010 року про надання маркетингових послуг за напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень, попит на послуги відомості про потенційних споживачів, відомості про постачальників та підрядників, що надають послуги з монтажу та налагодження обладнання, допомога в пошуку клієнтів, № 01/08/10-Р від 01.08.2010 року про надання маркетингових послуг на тему: «Регіональний аналіз ринку збуту тютюнової продукції».
В липні 2010 року ДП фірмою Торгівельним домом «Маркет - Груп» придбано у ТОВ «Сервіс - Торг» послуг на загальну суму 42000 грн., в т.ч. ПДВ - 7000 грн., в серпні 2010 року на загальну суму 4078637 грн. 72 коп., в т.ч. ПДВ - 67939 грн. 62 коп., у вересні 2010 року на загальну суму 204300 грн., в т.ч ПДВ - 34050 грн.
Розрахунки між ДП фірмою Торгівельним домом «Маркет - Груп» та ТОВ «Сервіс - Торг» проведено в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Сервіс - Торг». Згідно наданого до перевірки журналу - ордеру по бухгалтерському рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість між підприємствами відсутня.
У акті перевірки № 668/231/24444204 від 01.03.2012 року податковий орган зазначає про нікчемність правочинів, здійснених контрагентом позивача - ТОВ «Сервіс Торг» з контрагентами - постачальниками, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в тому числі правочини, укладені з ДП фірмою Торгівельним домом «Маркет - Груп». Вказаний висновок зроблений податковим органом на підставі отриманого від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя акту документальної позапланої невиїзної перевірки ТОВ «Сервіс - Торг» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період з січня 2009 року по грудень 2010 року № 204/23-252/32653179 від 07.06.2011 року, у якому зазначено, що у ТОВ «Сервіс - Торг» не має земельних ділянок, власних основних фонді 1 групи, складських або будь - яких інших приміщень, які можуть бути використані у господарській діяльності, транспортні засоби, у зв'язку з цим, та у відповідності до наданих до перевірки первинних документів, встановлено, що ДП фірма Торгівельний дім «Маркет - Груп» є вигодонабувачем по ланцюгу постачання робіт (послуг) у ТОВ «Сервіс - Торг», так як придбанні роботи (послуги) у ТОВ «Сервіс - Торг» не було реалізовано іншим покупцям товарів (робіт, послуг).
Суд не погоджується з твердженнями податкового органу щодо нікчемності правочинів укладених позивачем, з огляду на наступне.
Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Так, відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.
Крім того, посилання відповідача на ту обставину, що контрагент позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу постачання, суд не приймає до уваги, як належний доказ нереальності правочинів укладених між позивачем та його постачальниками, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином оформлені договірні правовідносини та первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
В даному випадку, як було встановлено судом, факт реальності вчинених правочинів з ТОВ «Сервіс - Торг» підтверджується договорами, актами виконаних робіт: № 1217 від 31.07.2010 року, № 1218 від 31.07.2010 року, № 20811 від 20.08.2010 року, № 31812 від 31.08.202010 року, № 31813 від 31.08.2010 року, № 168114 від 31.08.2010 року, № 318115 від 31.08.2010 року, № 318116 від 31.08.2010 року, № 318117 від 31.08.2010 року, № 31818 від 31.08.2010 року, № 151810 від 31.08.2010 року, № 152810 від 31.08.2010 року, № 16912 від 16.09.2010 року, № 309113 від 30.09.2010 року, № 309114 від 30.09.2010 року, № 3091135від 30.09.2010 року, № 309116 від 30.09.2010 року, та податковими накладними. Всі вищевказані первинні документи були надані позивачем до перевірки, що не заперечується у акті перевірки № 668/231/24444204 від 01.03.2012 року.
При цьому, договори, на виконання якого складались вищезазначені первинні документи є чинними, в судовому порядку недійсними не визнаними та виконаними у повному обсязі.
Таким чином, господарські операції позивача є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що надавались ТОВ «Сервіс - Торг», придбавалися з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності.
Крім того, відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.
Також, згідно акту перевірки, відповідачем надана оцінка взаємовідносин позивача з 16 контрагентами в частині придбання послуг (робіт), а саме, зазначено, що у актах виконаних робіт немає реквізитів (зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції), що своє чергу призводить до того, що акти фактично не визнаються первинними документами, послуги не були продані іншому покупцеві (замовнику), виконані роботи не включалися до продажної вартості послуг, що надаються кінцевим споживачам, до перевірки не було надано будь-які інші підтверджуючі документи, що свідчать про результат використання у господарській діяльності вищенаведених послуг, метою яких повинно бути отримання доходу від використання вказаних послуг. На підставі цього в акті вказано, що підприємством витрати безпідставно віднесено до складу валових витрат.
Суд, вважає зазначені доводи відповідача помилковими, оскільки, в акті не вказано, який саме зміст та одиниця виміру послуг має бути застосовано до таких послуг (при цьому зміст послуг працівниками ДПІ вказано в акті перевірки на підставі пред'явлених при перевірці документів). Відносно послуг сортування товару у додатках до актів виконаних послуг вказано кількість одиниць відсортованого товару, на підставі якої розрахована вартість. Щодо консультаційного обслуговування персоналу з елементів мерчандайзингу, у звіті до кожного акту є повний перелік всіх торгових точок і найменувань товару, стосовно яких надавались послуги мерчандайзингу.
Враховуючи те, що господарські операції позивача підтерджені податковими, платіжними та іншими первинними документами, суд доходить висновку про те, що формування позивачем валових витрат за спірними операціями було здійснено відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 21.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1085326 грн. 50 коп., є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 94, 160-162, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Дочірнього підприємства фірми Торгівельного дому «Маркет - Груп» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000112301 від 21.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1085326 грн. 50 коп.
Судові витрати в розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімор - Д» з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв