11 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/12962/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання -Пополітові І.М., за участю представника позивача -Леус Г.О., представника відповідача -Давиденко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Новомосковське автотранспортне
підприємство»
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської
області Державної податкової служби
про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень - рішень, -
Публічне акціонерне товариство «Новомосковське автотранспортне підприємство» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002122320 від 28.09.2011 року, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у сумі 191060 грн., № 0002132320 від 28.09.2011 року, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 26599 грн., № 0001111710 від 29.09.2011 року, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб в сумі 406 грн. 92 коп.; визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ПАТ «Новомосковське АТП» та ТОВ «Видавництво «Зоря», що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті № 362/232/03113450 від 15.09.2011 року позапланової виїзної перевірки ПАТ «Новомосковське АТП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення - рішення, складені за результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ «Новомосковське АТП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року на підставі акту перевірки № 362/232/03113450, є протиправними та прийнятими всупереч чинного законодавства України, оскільки позивачем не були порушені вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, позивач вважає протиправними дії Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо викладення в акті перевірки безпідставних висновків про нікчемність правочинів, які ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на їх підтвердження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, викладені у позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зокрема зазначивши, що висновки, до яких дійшов відповідач в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є правомірними, оскільки позивачем були порушені вимоги діючого законодавства. Не сплачені підприємством податок на прибуток та податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною державного бюджету та у зв'язку з тим, твердження позивача щодо незаконності дій відповідача та на підставі неправомірної перевірки є хибними, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Новомосковської ОДПІ від 22.08.2011 року № 719, у період з 09.08.2011 року по 22.08.2011 року Новомосковською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Новомосковське АТП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 362/232/03113450 від 15.09.2011 року. Згідно висновків вищевказаного акту, ПАТ «Новомосковське АТП» було порушено:
- пп. 4.1.6. п. 4.1 ст.4, пп.5.2.1.п.5.2., п.5.1., пп. 5.3.9 п.5.3, п.5.9.ст.5, пп.11.2.1 п.11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми на прибуток на загальну суму 157162 грн., в т.ч.: у 2 кв.2008 року на 1875 грн., у 3 кв. 2008 року 3275 грн., у 4 кв. 2008 року на 2622 грн., у 4 кв.2009 року на 33527 грн., у 3 кв. 2010 року на 103662 грн., у 1 кв. 2011 року на 12201 грн.
- п.1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.5.1 п.7.5 , п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.198. 6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 21959 грн., в т.ч.: за червень 2008 року на 404 грн., за квітень 2010 року на 1329 грн., за серпень 2010 року на 18847 грн., за березень 2011 року на суму 1379 грн.
- п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 та п.п.20.3.2 п.20.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889- ІУ (із змінами та доповненнями), п. 3.2 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 «Про порядок заповнення та податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на платників податку, і сум утриманого з них податку» та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-УІ, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 391 грн. 66 коп., в т.ч.: травень 2008 року - 66 грн. 92 коп., жовтень 2008 року - 38 грн. 62 коп., грудень - 38 грн. 62 коп., жовтень 2010 року - 225 грн., грудень 2010 року - 22 грн. 50 коп.
Не погодившись із висновками, викладеними у акті перевірки № 362/232/03113450 від 15.09.2011 року, ПАТ «Новомосковське АТП» подало до Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області заперечення. Листом Новомосковської ОДПІ від 28.09.2011 року № 20097/10/23-210 повідомлено ПАТ «Новомосковське АТП», що надані заперечення розглянуті, проте висновки, викладені в акті перевірки скасовані не були.
На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0002122320 від 28.09.2011 року, яким податковим органом нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 191060 грн., № 0002132320 від 28.09.2011 року, яким нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 26599 грн., № 0001111710 від 29.09.2011 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 406 грн. 92 коп.
Так, зі змісту акту перевірки № 362/232/03113450 від 15.09.2011 року, вбачається, що проведеною перевіркою відображеного показника за перевіряємий період на підставі: головної книги, обігових відомостей по бухгалтерським рахункам 20 «Виробничі запаси», 22 «МБП», що підтверджені наданими до перевірки первинними документами (авансові звіти, прибуткові та видаткові накладні, накладні на повернення товару та інші) встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» декларації за 1 квартал 2011 року в сумі 48805грн.
Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
Суть зазначеного перерахунку балансової вартості запасів полягає в порівнянні вартості залишків заздалегідь включених до валових витрат, на початок та на кінець звітного періоду. За результатами такого перерахунку проводиться коригування валових витрат та валових доходів:
- у бік збільшення валових доходів, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду;
- у бік збільшення витрат, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду менше їх балансової вартості на початок того самого звітного періоду.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами доповненнями (далі - Закон №996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 1 Закону № 996, передбачено, що бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Згідно з п. 3 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених Наказом МФУ від 29 жовтня 2000 року №356, облікові регістри (книги, відомості, тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку документів.
Таким чином, для проведення перерахунку балансової вартості запасів використовуються дані бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, відображених за вищезазначеними рахунками щодо запасів.
Крім того, як визначено П(С)БУ №9, запаси це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), яких підприємством ще не визнано доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Згідно даних Таблиці 1 Додатку К1/1 поданої до податкового органу декларації з податку прибуток за 1 квартал 2011 року (реєстраційний № 28042 від 10.05.2011 року) приріст балансової вартості запасів товариства станом на 01.01.2011 року складає - 597382 грн., вартість запасів на кінець звітного періоду (31.03.2011 року ) - 607391грн., в т.ч. на складах (ряд. А 1)-607391грн. При цьому, перевіркою встановлено фактично вартість запасів на кінець звітного періоду - 656196 грн., в складах (ряд. А 1) - 656196 грн.
Отже, на порушення п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариством у 1 кварталі 2011 року внаслідок не вірного визначення вартості запасів на кінець звітного періоду (на складах) занижено суму приросту балансової вартості запасів у розмірі 48805 грн.
Також, проведеною відповідачем перевіркою ПАТ «Новомосковське АТП» встановлено, що відповідно до регістрів бухгалтерського обліку (оборотно - сальдова відомість по рахунку 631) станом на 01.04.2008 року та на 31.03.2011 року обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Техновиробінвест плюс» в розмірі 134110 грн. за запчастини, термін виникнення заборгованості 08.12.2006 року. Зазначена кредиторська заборгованість на час перевірки залишилась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги п.п. 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою передбачено включення такої заборгованості до кладу валових доходів.
При цьому, позивач вважає вказаний висновок помилковим, оскільки поставка запчастин від ТОВ «Техновиробінвест» до ПАТ «Новомосковське АТП» здійснювалася без договору, на підставі накладних та не був визначений момент розрахунку між сторонами, відповідно, термін розрахунку за товар не настав, і таким чином, позовна давність по цьому зобов'язанню текти не починала.
Суд не погоджується з вищевказаними твердженнями позивача, з огляду на наступне.
В даному випадку договір, укладений між ТОВ «Техновиробінвест плюс» та ПАТ «Новомосковське АТП» за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно зі ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 267 ГК України, якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Пунктом 7 ст. 179 ГК України, визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Нормою ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями ст.663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.664 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений відмінній від встановленого законом момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Стаття 259 ЦК України визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Згідно ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Як передбачено ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Стаття 530 ЦК України зазначає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Проте, відповідно до Інформаційного листа Верховного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», в разі закінчення строку дії договору, що передбачав невизначений строк виконання зобов'язання, початок перебігу строку позовної давності слід визначати саме з моменту закінчення строку дії договору.
У зв'язку з цим не підлягає застосуванню норма Цивільного кодексу України про те, що за невизначеності строку виконання зобов'язань цей строк визначається моментом вимоги, а в разі непред'явлення такої вимоги строк позовної давності не розпочинає перебіг.
З урахуванням наведеного, кошти, сплачені за договором, строк дії якого закінчився, стають безповоротною фінансовою допомогою після закінчення трирічного терміну з дати закінчення строку дії договору.
Судом встановлено, що договір поставки, у вигляді домовленості між сторонами, був укладений у 2006 році, без визначення строку його дії.
З огляду на приписи ч. 5 ст. 261 ЦК , 267 ГК України, перебіг позовної давності за даною поставкою продукції розпочався з моменту закінчення терміну дії договору поставки, а саме, з 2007 року.
Відповідно до п.п. 1.22.1. п.1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротня фінансова допомога - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Згідно пп. 4.1. ст. 4 вищевказаного Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Підпункт 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що до складу валового в податку на прибуток, крім іншого, включається суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», включається до складу його валових доходів.
В порушення вищевказаної норми права, ПАТ «Новомосковське АТП» не включено до складу валових доходів (ряд.01.6.) декларацій за 2009 рік вартість простроченої кредиторської заборгованості в сумі 134110 грн.
Також, проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоду, згідно договору № 2 від 04.02.2008 року ПАТ «Новомосковське АТП» отримувало консультативні послуги від ПП Шахворостов О.В. та згідно договору № 32 від 03.03.2008 року від ПП Шахворостова О.В.
До перевірки ПАТ «Новомосковське АТП» були надані наступні первинні документи:
- 2 квартал 2008 року на загальну суму 7500 грн.: від 30.04.2008 року №ОУ-000088, ПП Шахворостова О В - консультації з питання складання річної звітності на суму 5000грн., від 30.04.2008 року № ОУ-000035, ПП Шахворостов О. В. - публікація інформації в пресі на суму 2500 грн.
- 3 квартал 2008 року на загальну суму 13098 грн.: б/д № ОУ -0000044, ПП Шахворостов О. В. - публікація інформації у пресі на суму 890 грн., б/д № ОУ -0000043 ПП Шахворостов О. В. - консультаційні послуги з питання реєстрації емісії акцій на суму 4000 грн., б/д № ОУ -0000043, ПП Шахворостов О. В. - публікація інформації у пресі на суму 512грн., від 18.09.2008 року № ОУ - 030724, ПП Шахворостов О. В. - підготовка особливої інформації на суму 500 грн., від 18.09.2008 року №ОУ- 030726, ПП Шахворостов О.В. - консультації з питання реорганізації товариства на суму 6000 грн., від 19.09.2008 року №ОУ-030725, ПП Шахворостов О.В. - публікація інформації у пресі на суму 1196 грн.
- 4 квартал 2008 року на загальну суму 10490 грн.: від 14.10.2008 року № ОУ-030734, ПП Шахворостов О.В. - публікація інформації у пресі на суму 290 грн.,
від 16.10.2008 року № ОУ - 030736, ПП Шахворостов О. В. - публікація інформації у пресі на суму 300 грн., від 09.10.2008 року № ОУ - 030731, ПП Шахворостов О В - публікація інформації у пресі на суму 400 грн., від 11.11.2008 року № ОУ-030742, ПП Шахворостов О.В. - консультаційні послуги на суму 3500 грн.,
від 16.12.2008 року № ОУ - 0000157, ПП Шахворостов О. В. - консультація з питання реорганізації товариства на суму 6000 грн.
При цьому, до актів виконаних послуг не надано звіт про виконані роботи та надані послуги, а акти виконаних послуг містять лише інформацію про найменування та загальну вартість послуг, що не дає змоги встановити факт використання даних послуг в господарській діяльності товариства. В бухгалтерському обліку товариства дана операція відображена : Д - т рах. №92, К-т рах. № 631.
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пункт 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Підпункт 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Отже, лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.
Згідно п. 5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю. За наявності цього у платника податків є всі законні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Стаття 11 «Правила ведення податкового обліку» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Тому такі документи мають відповідати вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи, на підставі яких до складу валових витрат включена вартість послуг, оформлені як консультаційні та інформаційні послуги, не можуть бути достатнім підтвердженням того, що у процесі надання вказаних послуг підприємством проведена певні робота і одержані результати, які замовник може використовувати в діяльності, що приносить дохід та в порушення п. 5.1 ст.5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ПАТ «Новомосковське АТП» необґрунтовано збільшено валові витрати у 2 кварталі 2008 року на суму 75000 грн., у 3 кварталі 2008 року на суму 13098 грн., у 4 кварталі 2008 року на суму 10490 грн.
Також, перевіркою встановлено, що ПАТ «Новомосковське АТП» порушено вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 і пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного завищення показників у рядку 04.1 декларації за 3 квартали 2010 року «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» в сумі 188478 грн., тобто в частині сум врахованих у складі скоригованих валових витратах по операціям придбання у ТОВ «Видавництво «Зоря» у серпні 2010 року.
Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська для врахування в роботі, листом № 19895/7/230 -148 від 21.06.2011 року до Новомосковської ОДПІ надано акт документальної невиїзної перевірки від 17.06.2011 року № 2455/23/35542876 про результати перевірки ТОВ «Видавництво «Зоря» з питань дотримання законодавства за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами.
На момент проведення перевірки ПАТ «Новомосковське АТП» підприємство ТОВ «Видавництво «Зоря» має стан «14» (визнано банкрутом).
Серед покупців ТОВ «Видавництво «Зоря» у серпні 2010 року зазначено ПАТ «Новомосковське АТП»
При цьому, згідно договору поставки № 62 від 30.06.2010 року, у серпні 2010 року ПАТ «Новомосковське АТП» отримало від ТОВ «Видавництво «Зоря» дизпаливо 33300 л за ціною 5, 66 грн. за 1 л на підставі рахунку від 30.08.2010 року, згідно видаткової накладної від 30.08.2010 року № 014983008 на суму 188478 грн.
Отримання ТМЦ в бухгалтерському обліку підприємства, що перевіряється, відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках бухгалтерського обліку 203 «Паливо» і 631 « Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за дебетом та кредитом відповідно (враховано в декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за 3 квартали 2010 року у сумі 188478 грн.
У серпні - вересні 2010 року відбулося списання ПММ в кількості 33300л. на суму 188478 грн. методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках бухгалтерського обліку 91 «Загальновиробничі витрати» і 203 «Паливо» за дебетом та кредитом відповідно.
При цьому, розрахунки між суб'єктами господарювання за дизпаливо, отримане у серпні 2010 року, здійснено частково готівкою в сумі 150, 5 тис. грн. (Д-т рах.631 К-т раз. 311) та готівкою через касу ПАТ «ЕКБ» за рахунок коштів фізичних осіб, які згідно наданих до перевірки контрактів знаходились в трудових відносинах з ПАТ «Новомосковське АТП». По даному контрагенту до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року віднесено суму 188478 грн.
Крім того, перевіркою позивача встановлено порушення п.1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.5.1 п.7.5 , п.п. 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, ПАТ «Новомосковське АТП» отримало від ТОВ «Видавництво «Зоря» згідно договору поставки № 62 від 30.06.2010 року дизпаливо в кількості 33300 л згідно видаткової накладної від 30.08.2010 року № 014983008 на суму 226173 грн., в тому числи ПДВ 37695 грн. Отримання ТМЦ в бухгалтерському обліку підприємства відображено: Д-т рах. 203 - К - т рах. 631 - 188478 грн., Д-т рах. 644 - К - т рах. 631 - 37695 грн.
Сума податку на додану вартість по податковій накладній від 30.08.2010 року № 014983008 на суму 226173 грн. , в тому числі ПДВ - 37695 грн. включено до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року № 40468 від 20.09.2010 року у додатку до декларації № 5, розділ ІІ (Операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту) запис 9 по коду 355428704640 в сумі 18847 грн. та операції з придбання ПДВ, які не надають право формування податкового кредиту запис 9 по коду 355428704640 в сумі 18847 грн., відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2010 року.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
На підставі пп. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
У відповідності до п. 201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.
Обгрунтовуючи реальність господарських відносин із ТОВ «Видавництво «Зоря» позивач посилався на рахунки, податкову накладну, видаткову накладну та відповідний договір, при цьому зазначив, що вважає вказані документи достатніми для підтвердження дійсності господарських операцій.
Разом з тим, зі змісту договору № 62 від 30.06.2010 року, на який посилається позивач вбачається, що предметом поставки є такий товар постачальника, горючо смазочні матеріали, послуги поставщика спрямовані на поліпшення наявних основних засобів, розширення виробництва покупця в асортименті, обсяг, ціна та кількість, вказана в додатку к договору, видаткових накладних є невід'ємною частиною договору. При цьому, товар вказаний в договорі, поставляється партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за марками, типами та розмірами. Вартість кожної партії товару визначається в специфікації.
При цьому, передбачені договором вищевказані документи, зокрема, щодо ціни, обсягу, кількості та асортименту, які є невід'ємною частиною договору, позивачем надані не були. Також позивачем не надано відповідні довіреності на отримання ТМЦ та акти приймання - передачі. Будь - яких пояснень, які б свідчили про наявність поважних причин, за яких неможливо надати зазначені документи позивачем, також не надано.
Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.
У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, встановлено нікчемні правочини по взаємовідносинах ТОВ «Видавництво «Зоря» з покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.
Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.
Таким чином, ПАТ «Новомосковске АТП» неправомірно завищено податковий кредит у серпні 2010 року на суму 18847 грн. (у частині операцій з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту). Факт невірного обчислення об'єкту оподаткування вплинув на порядок та механізм формування суміжних об'єктів оподаткування та податків (податок на прибуток підприємств) в частині придбання ТМЦ у ТОВ «Видавництво «Зоря». В результаті опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПАТ «Новомосковське АТП» та його контрагентів, наведеного в додатку № 6 до акту перевірки, встановлено розбіжність по податковому кредиту в додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань» та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме:
- травень 2008 року по ДП «Адміністративно - господарське підприємство» розбіжність в сумі 1167 грн.
- квітень 2010 року по ВАТ «Допас» розбіжність в сумі 2242 грн.
- березень 2010 року по ВАТ «Допас» розбіжність в сумі 1379 грн.
Також, перевіркою встановлено, що ПАТ «Новомосковське АТП» у 2010 році не утримало податок на доходи фізичних осіб.
При цьому, відповідно до вимог п.1.15 ст.1, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.
Стаття 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому, платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язання або податкового боргу.
Крім того, згідно з п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6, Закону України «Про податок з фізичних осіб», та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2003 року, при застосування податкової соціальної пільги зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку припинив трудові відносини з таким працедавцем.
Судом встановлено, що в порушення вимог п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 та пп. 20.3.2 п 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ПАТ «Новомосковське АТП» не утримано податок при виплаті доходу приватному нотаріусу - ОСОБА_12, в результаті чого нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 22 грн. 50 коп.; не утримало податок на доходи фізичних осіб в сумі 77 грн. 24 коп. по працівникам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; при нарахуванні та виплаті орендної плати фізичних особам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не утримано 225 грн.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем було доведено законність його дій з приводу прийняття за наслідками перевірки оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесене відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому вони є законними і не підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд,-
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Новомосковське автотранспортне підприємство» - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 17.04.2012 року.
Суддя М.В. Дєєв