"19" липня 2012 р. м. Київ К-30744/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010р.
у справі №2а-10294/09/1570
за позовом Приватного підприємства «Мелана Транс Сервіс»(надалі -ПП «Мелана Транс Сервіс»)
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси (надалі -ДПІ у Суворовському районі м.Одеси)
за участі Прокуратури в Суворовському районі м.Одеси
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Суворовському районі м.Одеси: від 11.02.2009р. №0000321301/0 та №0000322301/0; від 14.05.2009р.№0001202301/0/2.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010р., у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси: від 11.02.2009р. №0000321301/0 та №0000322301/0; від 14.05.2009р.№0001202301/0/2 було скасовано.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010р.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з з 01.10.2005р. по 30.09.2008р., про що складено акт від 28.01.2009р. №381/23-6/31533276.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.5.1, п.п. 5.2.1, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та складу податкового кредиту за господарськими операціями з транспортно-експедиційних послуг між позивачем та ПП «Будівельна біржа», ПП «Селін», ПП «Інегро плюс», ПП «Массар»та ПП «Техно-пост». Підставою для такого висновку податковий орган вказав те, що одні із вказаних контрагентів відсутні за своїм місцем державної реєстрації, а інші визнані банкрутами, що, на думку відповідача, свідчить про нікчемність цих договорів та неможливість встановлення фактичного зв'язку укладених угод із господарською діяльністю позивача. Крім того, в ході перевірки податковий орган вказав на відсутність актів виконаних робіт за вказаними договорами та відсутність товаро-транспортних накладних.
За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2009р.: №0000321301/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1472642грн. та №0000322301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 1238478грн.
В порядку апеляційного узгодження вказаних зобов'язань скарги платника залишені без задоволення, рішення -без змін та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р.№0001202301/0/2 про визначення зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств в сумі75456,00грн.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток та валових витрат на час правовідносин регулювались ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.
При чому, згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Натомість, на підтвердження правомірності відображення у Декларації з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р. сум витрат, сплачених за надання транспортно-експедиційних послуг за договорами на перевезення з ПП «Будівельна біржа», ПП «Селін», ПП «Інегро плюс», ПП «Массар»та ПП «Техно-пост»було подано відповідні первинні бухгалтерські документи. При чому, допущені порушення в ході складання таких документів не можуть бути належними та допустимими доказами щодо нікчемності укладених угод, якщо податковим органом не доведено недостовірність цих документів.
Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів, оскільки відсутні документи на транспортне перевезення обумовленого договорами, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є переконливими.
Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси -залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ І.О. Бухтіярова
Суддя Н.Є. Маринчак