"07" серпня 2012 р.Справа № 5016/306/2011(7/9)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Гавричкова С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Кіташевський Д.А., за довіреністю №18 від 03.01.2012р.
від відповідача: Тімінський Д.Л., за довіреністю №366 від 28.12.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 червня 2012 року
у справі №5016/306/2011(7/9)
за позовом Одеської залізниці
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон"
про стягнення 47018,40 грн., -
Одеська залізниця звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" 47018,40 грн. плати за користування вагонами в вересні місяці 2010 року.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 червня 2012 року у справі №5016/306/2011(7/9) (суддя Семенчук Н.О.) позов Одеської залізниці задоволено: з ТОВ СП „Нібулон" на користь Одеської залізниці стягнуто 47018,40 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах у вересні 2010р. , 470,19 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що затримка відбулась з вини одержувача, який був зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами, так пунктом 8 Правил зберігання вантажів зазначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах /контейнерах/ у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки /на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо.
Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Одеської залізниці, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, з підстав, викладених в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги і наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача (Одеська залізниця) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ СП „Нібулон", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 02.08.2012р. за вх.№2118/12/Д2.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2009р. між Одеською залізницею (Залізниця, позивач) та ТОВ СП „Нібулон" (Підприємство, відповідач) був укладений договір №ДН-4/98 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ СП „Нібулон", за умовами п.1 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Підприємству і примикає стрілкою №35 до під'їзної колії ДАХК „Чорноморський суднобудівний завод" станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ВАТ „КДМППЗТ".
Відповідно до п.п. 5,6 договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються: прийомоздавальником станції прийомоздавальнику ТОВ СП „Нібулон" цілодобово по телефону за 2 години до готовності передачі з записом в книзі повідомлень. Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом Залізниці на колію №11 ст. Миколаїв-Вантажний.
Згідно з п.11 договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів без урахування часу на технологічні операції складає: вивантаження зернових на коліях 2,3,4 -фронт одночасної подачі 15 вагонів (по 5 вагонів на кожну колію), фронт одночасного вивантаження -15 вагонів (по 5 вагонів на кожній колії) -за 2 год. 30 хв. Добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.
Пунктом 16 договору встановлено, що Підприємство сплачує Залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифного керівництва №1).
За умовами п.18.4 договору Залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини Підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на Підприємство відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, та Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за вх.№866/5087. Загальний час, за який Підприємством вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Підприємства, згідно Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458.
З матеріалів справи вбачається, що в вересні 2010 року на адресу ТОВ СП „Нібулон" надійшли вагони з вантажем зерна, які були затримані на станції Прибузька Одеської залізниці згідно з наказом №18 від 26.09.2010р. (а.с. 14), про що станцією Прибузька Одеської залізниці було складено акт про затримку вагонів №20 від 26.09.2010р. (а.с. 15). Відповідно до наказу та акту підстава для затримання - неприйняття вагонів вантажовласником - ТОВ СП „Нібулон".
30.09.2010р. станцією Миколаїв-вантажний на підставі простоювання поїзду №3502 на шляхах станції Прибузька Одеської з.д. у зв'язку неприйманням ТОВ СП „Нібулон" відповідно до наказу №18 від 26.09.2010р. та акту про затримку вагонів №20 від 26.09.2010р. було складено акт загальної форми №489, вказаний акт не був підписаний представником ТОВ СП „Нібулон", у зв'язку з чим 30.09.2010р. станцією Миколаїв-вантажний Одеської залізниці було складено акт загальної форми №492.
Вантажоодержувача було повідомлено про затримку поїзда №3502 26 вересня 2010р. о 18 год. 55 хв. на підставі повідомлення про затримку вагонів №20 від 26.09.2010р. (а.с. 17).
Як наслідок, Одеською залізницею було нараховано відповідачу плату за користування вагонами з урахуванням часу затримки потягів на станції Прибузька Одеської залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами 39336 грн. плати за користування вагонами, частково сплачено 154 грн., заборгованість, яка залишилась склала 39182 грн. + ПДВ (20 %) 7836,4 грн. Таким чином, всього сума за користування вагонами у вересні 2010р. склала 47018,40 грн., що підтверджується наданим розрахунком.
З матеріалів справи також вбачається, що на адресу відповідача була надіслана претензія №342 від 13.12.2010р. (а.с. 69), в якій позивач просив ТОВ СП „Нібулон" в добровільному порядку перерахувати на рахунок позивача 47018,40 грн.
Листом від 14.01.2011р. за №386/12-27 (а.с. 70) відповідач відхилив претензію з посиланням на те, що Одеська залізниця затримала поїзд на підходах до станції призначення Миколаїв-Вантажний, не маючи на те достатніх правових підстав та за власної ініціативи.
Спірні правовідносини, пов'язані з користуванням вагонами, нарахуванням плати за користування вагонами регулюються наступними положеннями законодавства.
Стаття 3 Закону України „Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України „Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частина 5 ст. 307 ГК України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Водночас відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Згідно з п.1 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за №165/3458, Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).
Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к , Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
За п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на п.18.4 договору, виходячи із змісту якого єдиною підставою для затримання позивачем вагонів може бути лише факт неприйняття вагонів відповідачем в якості наявності вини ТОВ СП „Нібулон" в простої вагонів.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Незважаючи на те, що при видачі наказу №18 від 26.09.2010р. Одеська залізниця вказала в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником - ТОВ СП „Нібулон", позивач не надав ані місцевому, ані апеляційному господарському суду належних доказів того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів.
Більш того, матеріали справи свідчать про те, що 29.09.2010р. відповідач у листі №29/35 (а.с. 79) напроти звертався до в.о. начальника станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці з проханням подавати вагони під вивантаження.
Таким чином, матеріалами справи не встановлено, а позивачем не доведено, що неприйняття вагонів відповідачем мало місце, а також що наявна вина відповідача в простої вагонів, а отже підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.03.2011р. по справі №16/165/10, від 31.05.2011р. по справі №12/213/10 та від 01.11.2011р. по справі №5016/307/2011 (4/20), від 05.07.2012р. по справі №5016/305/2011 (6/10).
Більш того, слід зазначити, що вимогами п.8 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.
Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, відповідно до п.3 яких акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту підприємства.
Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм чинного законодавства, акт загальної форми складається у разі затримки вагонів на станції та підписується представниками станції і вантажовласника. При цьому вимога складання актів загальної форми стосується всіх випадків затримки вагонів (як на станції призначення, так і на підходах до неї).
Наданий позивачем акт про затримку вагонів у розумінні п.9 Правил користування вагонами і контейнерами є лише документом обліку часу користування вагонами, а відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, п.3 Правила складання актів підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами можуть бути лише акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.
Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. по справі №22/459-07 та від 22.12.2010р. по справі №14/42-10-1018.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що наявні в матеріалах справи акти загальної форми №489 та №492 були складені Одеською залізницею лише 30.09.2010р., тобто через 4 дня після дати затримання вагонів відповідно до акту про затримку вагонів №20 від 26.09.2010р., з огляду на що, враховуючи приписи п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, при складанні актів загальної форми №489 та №492 Одеською залізницею було порушено порядок складання актів, відповідно до затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р., оскільки вказані акти загальної форми, відповідно до норм чинного законодавства, мали складатися безпосередньо під час виявлення обставин, що зумовили складання даних актів, для засвідчення цих обставин. Окрім того, колегія суддів зауважує, що на вказаних актах загальної форми відсутні підписи представників ТОВ СП „Нібулон".
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про неприйняття актів загальної форми від 30.09.2010р. №489 і №492 та акту про затримку вагонів №20 від 26.09.2010р. в якості підстав для матеріальної відповідальності відповідача у вигляді плати за користування вагонами через недопустимість вказаних доказів у розумінні вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 47018,40 грн. плати за користування вагонами є неправомірним та безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог допущено неправильне застосування норм матеріального права при оцінці доказів, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 22 червня 2012 по справі №5016/306/2011(7/9) та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської залізниці.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" - задовольнити.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 червня 2012 року по справі №5016/306/2011(7/9) скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 0107131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 09 серпня 2012 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош