КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
05 липня 2012 року Справа № 1170/2а-1607/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екологіка Кіровоград" до державної екологічної інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологіка Кіровоград" звернулося до суду з позовом до державної екологічної інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області Власенка М.Г. №12/12 від 07.05.12 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності по збиранню, зберіганню та перевезенню відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів.
Позов мотивовано тим, що за результатами планової перевірки ТОВ "Екологіка Кіровоград" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області Власенком М.Г винесено рішення №12/12 від 07.05.12, яким з підстав порушення ст.34 Закону України "Про відходи" тимчасово заборонено (зупинено) діяльність підприємства по збиранню, зберіганню та перевезенню відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів, до отримання ліцензії у сфері поводження з небезпечними відходами. Вказуючи, що відповідно до Закону України "Про хімічні джерела струму" ТОВ "Екологіка Кіровоград" є спеціалізованим підприємством з заготівлі відпрацьованих хімічних джерел струму, діяльність якого не підлягає ліцензуванню і на якого не поширюється Закон України "Про відходи", позивач стверджує про безпідставність висновків відповідача про необхідність отримання підприємством ліцензії у сфері поводження з небезпечними відходами. З цих підстав, а також посилаючись на те, що відповідачем не встановлено порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища ТОВ "Екологіка Кіровоград", як приводу для винесення спірного рішення, просить суд визнати його протиправним та скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнала. Вказала, що позивач, здійснюючи господарську діяльність зі збирання, зберігання, перевезення відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів, які є небезпечними відходами, згідно зі статтею 34 Закону України "Про відходи", статтею 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", повинен отримати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Відсутність такої ліцензії у позивача на момент перевірки свідчить про порушення ним екологічних вимог при зберіганні та транспортуванні токсичних та інших речовин, небезпечних для навколишнього природного середовища, здоров'я та життя людей, що відповідно до пп. "д" п.4 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної Ради України від 29.10.92, стало підставою для тимчасової заборони (зупинення) такої діяльності оскаржуваним рішенням. Наполягаючи на його правомірності, просила суд у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологіка Кіровоград" з 31.03.10 зареєстровано як юридична особа, провадить господарську діяльність з оброблення неметалевих відходів та брухту, оброблення металевих відходів та брухту, займається оптовою торгівлею чорними та кольоровими металами у первинних формах та напівфабрикатами з них, обробленням металевих відходів та брухту, оптовою торгівлею автомобільними деталями та приладдям. (а.с. 94 - 96)
Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області 04-06 квітня 2012 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Екологіка Кіровоград". За наслідками цієї перевірки складено акт №116, яким встановлено, що ТОВ "Екологіка Кіровоград" згідно наявної ліцензії серія АВ №527590 від 13.08.10 та статуту здійснює виробничу діяльність зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (відходів полімерних). При проведенні обстеження території підприємства у цеху переробки полімерів виявлено відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів у кількості близько 30 шт., які підприємство збирає, зберігає (тимчасово) та перевозить до ТОВ "Мегатекс" (Донецька область, м. Константинівка) для подальшого знешкодження. У ході здійснення виробничої діяльності на підприємстві зберігаються відходи - відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів, які підприємство збирає та передає для перероблення ТОВ "Мегатекс" (а.с. 58 -61).
За результати цієї перевірки головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області Власенком М.Г. винесено рішення №12/12 від 07.05.12 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності по збиранню, зберіганню та перевезенню відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів ТОВ "Екологіка Кіровоград". (а.с. 56 - 57)
Підставою для винесення цього рішення стали висновки відповідача, що ТОВ "Екологіка Кіровоград" здійснює виробничу діяльність зі збирання, заготівлі окремих видів відходів з порушенням вимог чинного природоохоронного законодавства, а саме здійснює виробничу діяльність зі збирання, зберігання та перевезення відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів, які згідно розділу "А" Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.00 №1120, визначені як небезпечні відходи (п. 32 розділу "А", коди А 1160, АА170), на здійснення операцій поводження з якими (збирання, зберігання, перевезення згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи") та вимог статті 34 Закону України "Про відходи", статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", необхідно отримання ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, яка у ТОВ "Екологіка Кіровоград" відсутня.
Керуючись ст. 16 Конституції України, ст. 34 Закону України "Про відходи", ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", постановою Верховної Ради України від 29.10.92 "Про затвердження Порядку обмеження чи тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища", головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області вирішив заборонити (зупинити) з 10.05.12 виробничу діяльність ТОВ "Екологіка Кіровоград" зі збирання, зберігання та перевезення відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів до усунення виявлених порушень. Директора ТОВ "Екологіка Кіровоград" зобов'язано отримати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (відпрацьованими батареями свинцевих акумуляторів). (а.с. 56- 57).
Перевіряючи законність вказаного рішення, суд виходив з того, що предметом спору у даній справі є зокрема висновки відповідача про належність відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів до небезпечних відходів, операції у сфері поводження з якими підлягають ліцензуванню, що заперечується позивачем з посиланням на норми Закону України "Про хімічні джерела струму".
Закон України "Про хімічні джерела струму" визначає правові, організаційні та економічні засади у сфері поводження з хімічними джерелами струму і спрямований на суттєве покращення екологічної ситуації в Україні за рахунок зменшення впливу відпрацьованих хімічних джерел струму шляхом утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму.
За визначеннями, наведеними в частині 1 статті 2 цього Закону, хімічні джерела струму - джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення; відпрацьовані хімічні джерела струму - хімічні джерела струму, непридатні для експлуатації за рішенням споживача внаслідок фізичного, морального зносу, непоправного браку або з інших причин; небезпечні відпрацьовані хімічні джерела струму - відпрацьовані хімічні джерела струму, що утримують у своєму складі екологічно небезпечні речовини та їх сполуки; небезпечні речовини та їх сполуки - небезпечні речовини та їх сполуки, що включені до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; заготівля відпрацьованих хімічних джерел струму - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана із збиранням, закупівлею, перевезенням, зберіганням та реалізацією відпрацьованих хімічних джерел струму спеціалізованим виробництвам з утилізації або спеціалізованим підприємствам з утилізації.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про хімічні джерела струму" відносини у сфері хімічних джерел струму регулюються законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про хімічні джерела струму" заготівля відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється спеціалізованими виробництвами з утилізації та спеціалізованими підприємствами з утилізації безпосередньо або через мережу приймальних пунктів.
Статтею 8 Закону України "Про хімічні джерела струму", яка діяла до 01.01.11, було запроваджено ліцензування діяльності у сфері хімічних джерел струму з метою: здійснення єдиної державної політики у сфері хімічних джерел струму та захисту прав споживачів; сприяння демонополізації діяльності у сфері хімічних джерел струму, розвитку підприємництва та конкуренції; забезпечення високого рівня якості хімічних джерел струму, що виробляються вітчизняними виробниками; забезпечення екологічної безпеки технологічних процесів виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму. Частинами 2, 3 статті 8 Закону було передбачено, що діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва хімічних джерел струму, заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється на підставі ліцензій, що видаються в порядку, встановленому законодавством. Організаційні, кваліфікаційні, технологічні вимоги для виробництва, заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму передбачаються в ліцензійних умовах, що затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади.
Частиною 2 статті 18 Закону "Про хімічні джерела струму", яка діяла до 01.01.11, було встановлено, що до початку здійснення діяльності із заготівлі відпрацьованих хімічних джерел струму виробник або спеціалізоване підприємство з утилізації отримує ліцензію на здійснення діяльності із заготівлі відпрацьованих хімічних джерел струму в порядку, встановленому законодавством.
Між тим, пунктом 17 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності" від 19.10.10 №2608-VI, який згідно з п.1 розділу ІІ "Перехідні положення" набрав чинності 01.01.11, у Законі України "Про хімічні джерела струму" виключено зокрема статтю 8, частину 2 статті 18.
Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності", необхідність прийняття цього акту обґрунтована потребою звільнення від ліцензування тих видів господарської діяльності, ліцензування яких не відповідає основним принципам державної політики у сфері ліцензування, а також державне регулювання яких здійснюється іншими засобами. Воднораз, залишено ліцензування видів господарської діяльності, які забезпечують безпеку держави, захист навколишнього природного середовища, життя та здоров'я людей, зокрема видів господарської діяльності, пов'язаних із виробництвом зброї, спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, ракет-носіїв та космічних апаратів, небезпечних хімічних речовин, лікарських засобів, ветеринарних медикаментів.
Отже, з 01.01.11 ліцензування діяльності з виробництва хімічних джерел струму, заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму скасовано.
Між тим, відповідач наполягає на необхідності отримання позивачем ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, що передбачено статтею 34 Закону України "Про відходи", статтею 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Статтею 34 Закону України "Про відходи" встановлені вимоги щодо поводження з небезпечними відходами, частиною 3 якої передбачено, що суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання. Види господарської діяльності, не передбачені у статті 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності", яка діє з 16.11.10), відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; операції у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання і заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України).
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.11 №433, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.11 за №1549/20287, затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Як визначено пунктом 1.1. вказаних Ліцензійних умов, небезпечні відходи - це відходи, зазначені в абзаці 3 пункту 2 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.00 №1120; операції у сфері поводження з небезпечними відходами - збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення небезпечних відходів.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Ліцензійних умов, вони встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Ці Ліцензійні умови поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що здійснюють операції у сфері поводження з небезпечними відходами на території України. Для одержання ліцензії на провадження діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами суб'єкт господарювання подає до Мінприроди України заяву про видачу ліцензії встановленого зразка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.00 №1120 на виконання міжнародних зобов'язань України, що випливають з її участі у Базельській конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.), та з метою забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки під час транскордонних перевезень небезпечних відходів, затверджено: Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням; Жовтий перелік відходів; Зелений перелік відходів.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.00 №1120, небезпечні відходи - це відходи, включені до розділу А Жовтого переліку відходів, що затверджується Кабінетом Міністрів України, і мають одну чи більше небезпечних властивостей, наведених у переліку небезпечних властивостей, що затверджується Мінекоресурсів, та до Зеленого переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у разі, коли вони містять матеріали, наведені у додатку 2 до цього Положення, в таких кількостях, що можуть виявляти небезпечні властивості, наведені у зазначеному вище переліку небезпечних властивостей.
Воднораз, до розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.00 №1120, включені відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів, цілі чи розламані (коди A1160 Y31 AA170).
Про належність батарей акумуляторних до відходів свідчить Державний класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений і введений у дію наказом Держстандарту України від 29.02.96 №89, у якому вони класифіковані за кодами 3120.3.1.02, 6000.2.9.07, 6000.2.9.05, 6000.2.9.04, 6000.2.9.08 (батареї акумуляторні свинцеві некондиційні, батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані).
Наведене свідчить, що відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів є небезпечними відпрацьованими хімічними джерелами струму у розумінні частині 1 статті 2 Закону України "Про хімічні джерела струму". При цьому, вони належать до категорії "небезпечні відходи", а відтак операції з ними потребують отримання ліцензії на провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Положення частини 2 статті 3 Закону України "Про хімічні джерела струму", якою передбачено, що дія законів України "Про металобрухт" та "Про відходи" не поширюється на відносини, що виникають у сфері хімічних джерел струму, не виводить відпрацьовані акумулятори із категорії "небезпечні відходи" і не спростовує обов'язку суб'єкта господарювання, який здійснює їх заготівлю (збирання, закупівлю, перевезення, зберігання та реалізацію) чи утилізацію попередньо отримати ліцензію на поводження з ними, як з небезпечними відходами, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Як передбачено пунктами 2, 6, 7, 8 Положення про порядок збирання та переробки відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів, затвердженого наказом Міністерства промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 31.12.96 №223/154/165, відпрацьовані акумулятори екологічно небезпечні. Збирання від суб'єктів господарювання та населення відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів та їх металургійна переробка проводиться спеціалізованими підприємствами та організаціями з замкнутим циклом виробництва, які забезпечують регенерацію електроліту, відповідність виробництва технічним, технологічним та санітарно-гігієнічним вимогам, виготовляють висококонкурентну товарну продукцію широкого попиту, мають розвинену в країні мережу реалізації своєї продукції з одночасним збиранням відпрацьованої та отримали відповідну ліцензію Міністерства промисловості України. Для запобігання отруєнню довкілля сірчаною кислотою підприємства з замкнутим циклом виробництва акумуляторів організують у різних регіонах України мережу приймальних пунктів, куди відпрацьовані свинцеві акумулятори здаються в нерозібраному стані з електролітом. На заводі за спеціальною технологією здійснюється безвідходна регенерація сірчаної кислоти (освітлення, фільтрація, нейтралізація фільтростатків, повернення фільтростатків у металургійне виробництво свинцю у вигляді флюсів). Пластмасові корпуси відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів за укладеними договорами передаються підприємствам хімічної промисловості, які переробляють відходи пластмас. Підприємства всіх форм власності, які займаються збиранням і заготівлею відпрацьованих свинцево-кислотних акумуляторів, але не мають виробничих потужностей і спеціальних технологій їх утилізації, мають приймати відпрацьовані акумулятори з електролітом і передавати їх для подальшої утилізації і металургійної переробки на підприємства з замкнутим циклом виробництва акумуляторів.
Статтею 20 Закону України "Про хімічні джерела струму" передбачено, що утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється на спеціалізованому виробництві з утилізації чи спеціалізованим підприємством з утилізації із застосуванням технологій і устаткування, що забезпечують екологічну безпеку технологічних процесів утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму та вилучення вторинної сировини для використання у виробництві хімічних джерел струму. Утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється спеціалізованими виробництвами з утилізації та спеціалізованими підприємствами з утилізації з додержанням вимог державних, галузевих стандартів, технічних умов, екологічних вимог та норм цього Закону.
Матеріали справи свідчать, що позивач здійснює господарську діяльність з заготівлі відпрацьованих хімічних джерел струму, збираючи (закуповуючи), зберігаючи, перевозячи та реалізуючи відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів. Так, на підставі договорів поставки ТОВ "Екологіка Кіровоград" придбавало у власність від суб'єктів господарювання та населення відходи відпрацьованих акумуляторів, які поставлялися з відпрацьованим електролітом, з метою подальшої їх утилізації. (а.с. 84, 85). За період з 01.01.11 по 31.12.11 позивачем укладено 521 такий договір. (а.с. 77) Поставлені відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів відвантажувалися на склад ТОВ "Екологіка Кіровоград", розташований у м. Кіровограді по вул. Комарова, 68, де зберігалися до передачі їх на утилізацію. У подальшому позивачем вказані товари (сировина) поставлялися до спеціалізованого підприємства з утилізації - ТОВ "Мегатекс" (м. Константинівка Донецької області), з яким було укладено відповідний договір на переробку. (а.с. 64). За період з 01.01.11 по 01.04.12 позивачем на адресу ТОВ "Мегатекс" поставлено 42, 322 тони відпрацьованих акумуляторів та внаслідок перероблення отримано 86, 717 тон поліпропілену від відпрацьованих акумуляторів (а.с. 76).
Судом установлено, що, виконуючи такі роботи, позивач не мав ліцензії на провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, з заявою про її видачу до Міністерства екології та природних ресурсів України не звертався.
Вказані обставини, які позивачем визнаються, стали фактичною підставою для винесення відповідачем спірного рішення №12/12 від 07.05.12 про тимчасову заборону (зупинення) такої діяльності на підприємстві до отримання відповідної ліцензії.
Перевіряючи вказане рішення на відповідність його критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України, суд виходив з того, що воно прийняте на наслідками перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної відповідачем в порядку здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 34, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
Згідно зі статтею 22 Закону України "Про відходи" спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
Статтею 22 Закону України "Про хімічні джерела струму" визначено, що центральні та місцеві органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища здійснюють контроль у сфері хімічних джерел струму стосовно забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію.
Відповідно до частини 7 статті 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Указом Президента України від 13.04.11 №454/2011 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, яким передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.11 №429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.11.11 за №1347/20085, державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.
Наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.11 №136 затверджено Положення про державну екологічну інспекцію у Кіровоградській області, за яким державна екологічна інспекція у Кіровоградській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. (а.с. 35- 49).
Згідно з підпунктами "й", "л" пункту 4.2 вказаного Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; законодавства про поводження з відходами щодо: дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів; складання і ведення реєстру об'єктів утворення відходів та реєстру місць видалення відходів; перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів; ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; виконання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, при виробництві продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням; недопущення змішування та захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія; дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів; дотримання правил зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації, захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин, небезпечних речовин; додержання вимог екологічної безпеки при транспортуванні, зберіганні, використанні, знешкодженні й похованні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів; своєчасності й повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами.
Відповідно до пунктів 6.4, 6.7, 6.14, 6.16 вказаного Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва); приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції; приймати рішення про відновлення діяльності підприємств, установ і організацій та експлуатацію об'єктів, стосовно яких було прийняте в установленому порядку рішення про обмеження чи тимчасове зупинення їх діяльності, після усунення всіх виявлених порушень.
Частиною 2 статті 246 Господарського кодексу України передбачено, що у разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" основними принципами охорони навколишнього природного середовища є зокрема пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.
Статтею 50 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.
Пунктом "ж" частини 1 статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить зокрема обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів, впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Постановою Верховної Ради України від 29.10.92 затверджено Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища (надалі - Порядок), який визначає правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно з пунктом 2 Порядку діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.
Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: в) використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів; д) порушення екологічних вимог при виробництві, зберіганні, транспортуванні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших речовин, небезпечних для навколишнього природного середовища, здоров'я та життя людей; и) порушення інших вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що запровадження ліцензування такого виду господарської діяльності як здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами є одним із державно-правових заходів гарантування екологічної безпеки у сфері охорони навколишнього природного середовища. Здійснення такої господарської діяльності без відповідної ліцензії свідчить про порушення суб'єктом господарювання вимог екологічної безпеки при зберіганні та транспортуванні токсичних та інших речовин, небезпечних для навколишнього природного середовища, здоров'я та життя людей і є підставою для її обмеження або зупинення у встановленому порядку до виконання необхідних природоохоронних заходів, зокрема - до отримання ліцензії.
Відтак, позивач, здійснюючи господарську діяльність зі збирання, зберігання та перевезення відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів, зобов'язаний отримати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, а невиконання вказаного обов'язку визнається судом обґрунтованою підставою для прийняття відповідачем рішення про тимчасову заборону (зупинення) такої діяльності до отримання відповідної ліцензії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність спірного рішення головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області №12/12 від 07.05.12 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТОВ "Екологіка Кіровоград" по збиранню, зберіганню та перевезенню відпрацьованих батарей свинцевих акумуляторів , тому заявлений задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстав для присудження йому здійснених ним судових витрат не вбачається.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 10.07.12.