"31" липня 2012 р. м. Київ К/9991/64092/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 21 лютого 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок пенсії,-
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 21 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати позивачу щорічної державної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною. Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 09.08.2010 року по 07.02.2011 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року постанову суду першої інстанції змінено, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 09.08.2010 року з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України просить їх скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.
Однак, відповідачем не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус «діти війни».
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Приймаючи рішення, суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни». При цьому, зазначені висновки судів грунтувались на тому, що в 2010-2011 році (до 22 липня) законодавцем дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не обмежувалась.
Поряд з цим, колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції щодо необмеження кінцевою датою спірних виплат на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України.
Судді:
Суддя С.Я. Чалий