"31" липня 2012 р. м. Київ К-42825/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Бахчисарайського районного суду АР Крим від 12 травня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АР Крим, третя особа -Куйбишевська дільнична лікарня Бахчисарайського району АР Крим про визнання незаконним та часткове скасування рішення, -
Постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 12 травня 2010 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АР Крим, третя особа -Куйбишевська дільнична лікарня Бахчисарайського району АР Крим про визнання незаконним та скасування рішення 24 сесії 5 скликання сільради №358 від 09 вересня 2008 року в частині присвоєння квартири АДРЕСА_1 статусу відомчої квартири та закріплення її за Куйбишевською дільничною лікарнею Бахчисарайського району АР Крим.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю, належить територіальній громаді Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району і знаходиться на балансі Куйбишевського управління комунального господарства.
З 28.05.1992 у вказаній квартирі проживала родина ОСОБА_5, який був наймачем вказаної квартири, та члени його сім'ї: дружина -ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_4., яка 18.07.2009 зареєструвала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_4.
У 2000 році ОСОБА_5 та членам його сім'ї було надане службове житло двокімнатна квартира в м.Севастополі, куди з 10.10.2000 р. вибув наймач, а з 04.08.2001 р. вибули його дружина та дочка. Таким чином, з 04.08.2001 р. дія договору найму спірної квартири за позивачем та членами його сім'ї припинена, а новий договір найму не укладався. За вказаною адресою у м.Севастополі позивач проживала до закінчення загальноосвітньої школи, отримала паспорт громадянина України та зареєстрована за постійним місцем проживання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне рішення сільради прийнято в межах своєї компетенції, не порушує прав позивача і не створює для нього перешкод в реалізації прав, передбачених чинним законодавством України.
Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції з огляду на їх правомірність та обґрунтованість та враховуючи наступне.
Відповідно до статті 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Таким чином, договір найму житлового приміщення в розумінні положень статті 61 Житлового кодексу Української РСР - квартири АДРЕСА_1 позивачем не укладався.
Згідно зі статтею 32 Житлового кодексу Української РСР громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштовувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.
Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Оскільки, позивач права користування квартирою АДРЕСА_1 не має, рішення 24 сесії 5-го скликання Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району №358 від 09.09.2008 р. в частині присвоєння спірній квартирі статусу відомчої і закріплення її за Куйбишевською дільничною лікарнею Бахчисарайського району не порушує законних прав позивача.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків щодо відмови в задоволенні позовних вимог, а тому підстав для зміни або скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Бахчисарайського районного суду АР Крим від 12 травня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України.
Судді:
Суддя С.Я. Чалий