"02" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/67940/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Смоковича М.І.
провівши попередній розгляд касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №2а-1277/11/2070 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №807000006/2011/300021/1 від 14.01.2011р., прийняте Харківською обласною митницею Державної митної служби України, а також зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 57746,65 грн., з яких сума надмірно сплаченого податку на додану вартість складає 54813,94 грн., сума надмірно сплаченого ввізного мита складає 2932,71 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 р., у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Рішення судів обґрунтовані тим, що рішення митниці про визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням вимог митного законодавства.
Не погоджуючись із прийнятими по справі судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з мотивів невірного застосування судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано до Харківської обласної митниці вантажно-митну декларацію №807070005/2011/320231 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-1.
Згідно з вантажно-митною декларацією №807070005/2011/320231 та декларацією митної вартості за формою ДМВ-1, загальна митна вартість товарів, обчислена позивачем за першим методом склала 621845,31 гривень, з яких: - вартість товару під кодом 76169990 склала 513645,15 гривень, транспортні витрати, що включаються до складу митної вартості, склали 72065,65 гривень, разом - 585710,80 гривень; вартість товару під кодом 73269030 склала 26099,39 гривень, транспортні витрати, що включаються до складу митної вартості, склали 9388,47 гривень, разом - 35487,86 гривень; вартість товару під кодом 83021090 склала 529,22 гривень, транспортні витрати, що включаються до складу митної вартості, склали 117,43 гривень, разом - 646,65 гривень. Виходячи з обчисленої позивачем митної вартості, розмір обов'язкових митних платежів склав: податок на додану вартість - 124736,87 гривень; ввізне мито - 1839,06 гривень.
За вищезазначеною ВМД Харківською обласною митницею було проведено контроль за правильністю визначення митної вартості вищевказаного товару, у зв'язку з чим була встановлена розбіжність в рівнях митної вартості по деяких групах товарів: "Драбина з алюмінію. Виробництва Китай. Торгівельна марка "INTERTOOL". Виробник Wendar Enterprise Co.,Ltd, заявлена митна вартість 2,93 дол. США/кг; вироби з чорних металів. Стрем'янка сталева. Виробництва Китай. Торгівельна марка ". Виробник Enterprise Co.,Ltd, заявлена митна вартість 1,38 дол. США/кг.
За таких обставин, митним органом було проведено процедури консультації, декларанта ознайомлено з наявною в митниці інформацією та відповідно до вимог пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, запропоновано (запис на додатку до ДМВ) надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення (оформлена відповідно до листа ДМСУ від 08.10.2010 №11/2-10.16/11627-еп); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; документи щодо витрат на креслення, оформлення дизайну, художнього оформлення товару. Також декларанта було повідомлено, що за бажанням він може подати інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Як вбачається із відповідного запису на додатку до ДМВ, 14.01.2011 року декларантом було здійснено напис про неможливість надання додаткових документів для митного оформлення товарів.
Під час проведення митних процедур митним органом було встановлено розбіжність в рівнях митної вартості товарів: 1) драбина з алюмінію, Виробництва Китай, торгівельна марка "INTERTOOL", Виробник Enterprise Co., Ltd, заявлена митна вартість 2,93 дол. США/кг; 2)вироби з чорних металів, стрем'янка сталева, виробництва Китай, торгівельна марка "INTERTOOL", Виробник Enterprise Co., Ltd, заявлена митна вартість 1,38 дол. США/кг., а по фактам митного оформлення ідентичних/подібних товарів визначена митним органом - 4,2 дол. США/кг. та 3,65 дол. США/кг. (як найнижчий рівень митної вартості по фактам митного оформлення).
За таких умов, Харківською обласною митницею було винесено рішення №807000006/2011/300021/1 від 14.01.2011р. про визначення митної вартості товарів, відповідно до якого митну вартість імпортованих товарів визначено за методом №6 (резервний метод), яким визначено митну вартість товару щодо деяких груп товарів, а саме: - вартість товарів під кодом 76169990 з 585710,80 гривень піднято до 798193,19 гривень; - вартість товарів під кодом 73269030 з 35487,86 гривень піднято до 94142,81 гривень. Проведення першим відповідачем коригування митної вартості товарів призвело до зміни розміру обов'язкових митних платежів, так, сума ПДВ склала 179550,81 грн., сума мита - 4771,77 грн.
Після визначення відповідачем митної вартості за методом № 6, позивачу була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України №807070005/1/00020, у якій зазначено про необхідність внесення виправлень у графи 12, 45,46 ВМД, згідно рішення №807000006/2010/400354/2. Після цього позивачем було оформлено імпортований товар за ВМД ІМ-40 №807070005/2011/320288, із задекларованою митною вартістю згідно з рішенням відповідача про визначення митної вартості товарів.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно послались на положення частини першої статті 265 МК згідно якої, митний орган здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Матеріалами справи підтверджено проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням попередніх п'яти, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК перевірена судом першої інстанції, обґрунтування неможливості їх застосування підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про правомірність дій митниці та обґрунтованість прийнятих нею рішень щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №2а-1277/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Васильченко