"11" липня 2012 р. м. Київ К/9991/78081/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Шипуліна Т.М.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:Торканєвського Д.В., Галаченко Т.О.,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бережанському районі Миколаївської області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 р.
та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 р.
у справі № 2а-4138/09/1470
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коблево»
до Державіної податкової інспекції у Бережанському районі Миколаївської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Відкрите акціонерне товариство «Коблево»(надалі позивач, ВАТ «Коблево») звернулося до суду з позовом до Державіної податкової інспекції у Бережанському районі Миколаївської області (надалі відповідач, ДПІ у Бережанському районі Миколаївської області) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 р. (суддя -О.М. Мельник), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.О. Кравець, судді: О.С. Осіпов, І.Г. Ступакова) позов задоволено: визнано протиправними і неправомірними дії Державної податкової інспекції у Бережанському районі щодо відмови у прийнятті на облік податкового векселю серії АА №1280751 від 09.07.2009 р. у відповідності до порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №796 від 23.08.2005 р. «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується для виготовлення окремих видів продукції»та зобов'язання ДПІ у Бережанському районі вчиняти дії з прийняття на облік податкових векселів у відповідності до порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №796 від 23.08.2005 р. «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів. Авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується для виготовлення окремих видів продукції».
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.07.2009 р. Державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області відмовлено позивачу у прийняті на облік векселю від 09.07.2009 р. серії АА №1280751, виданого ВАТ «Коблево»для отримання спирту ректифіковано, який у подальшому був використаний для виробництва вермуту.
Мотивами відмови у прийнятті вказаного векселю стало оформлення його на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. № 796 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується для виготовлення окремих видів продукції»(надалі -Постанова Кабінету Міністрів України № 796).
Податковий орган вважає, що товариству необхідно було оформити вексель згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 р. № 498 «Питання випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого»(надалі -Постанова Кабінету Міністрів України № 498), яка визначає механізм випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються платниками до отримання спирту етилового, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію, наприклад, плодово-ягідні вина, за винятком виноградних, плодових та інших виноматеріалів і сусла, які підпадають під дію Постанови Кабінету Міністрів України № 796.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Виготовлення вермуту є складною технологічною процедурою. Тобто до одержання готової продукції технологічні операції здійснюються з купажними виноматеріалами та з додаванням спиртового настою трав. Крім того, виробництво вермуту передбачає витрачання певного тривалого проміжку часу, та у залежності від використовуваного при виробництві виноматеріалу може різнитися вихід готової продукції, від чого залежить і сплата акцизного збору. Так, в залежності від того, з якою міцністю (більшою чи меншою) використовується виноматеріал, який входить до складу купажу вермуту, протягом всього технологічного процесу його виготовлення, використовується різна кількість спирту, у зв'язку з чим, неможливо точно розрахувати суму акцизного збору при оформленні податкового векселю для отримання спирту етилового для виробництва вермуту, при використанні положень Постанови Кабінету Міністрів України № 498, оскільки остаточна кількість готової продукції визначається при виробництві усієї партії вермутів (готової продукції), на яку буде витрачено повний об'єм спирту.
З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що спірні правовідносини повинні регулюватися нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 796, якою затверджено Порядок, спрямований на регулювання випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується для виготовлення окремих видів продукції, визначених у статті 3 Закону України від 07.05.1996 р. № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»(надалі -Закон України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»), а саме виноградних, плодових та інших виноматеріалів і сусла.
Тобто суди першої та апеляційної інстанції погодилися з доводами позивача, який не вважає вермут кінцевим продуктом та відносить його до категорії продукції, зазначеної у статті 3 Закону України від 07.05.1996 р. № 178/96-ВР «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої».
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виноград та виноградне вино»вермути ароматизовані алкогольні напої виноградного походження, отримані шляхом змішування сухого та кріпленого вин, спиртових рослинних екстрактів, спирту етилового ректифікованого та цукру.
Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996 р. № 365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», встановлено перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір.
Вказаний перелік, визначається і обмежується переліком підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», від 7 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», від 24 травня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них», від 11 липня 1996 року «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».
Згідно з статтею 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) вермут та інші вина виноградні натуральні з доданням рослинних або ароматизувальних екстрактів є підакцизною продукцією, яка має власний код за УКТ ЗЕД -2205.
Цим же Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах з одиниці реалізованої продукції на алкогольні напої та спирт етиловий. Так, для вермуту, у період, що перевірявся, ставка акцизного збору становила 2,60 грн. за 1 л.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що вермут є продукцією, виробництво якої прирівнюється до виготовлення виноматеріалів та сусла, не відповідає діючому законодавству.
Такий висновок також підтверджується абз. 5 статті 1 Закону України від 15.09.1995 р. № 29/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»(надалі -Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»), у якому зазначено, що алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами, зокрема, 22 05.
А відтак, доводи позивача про те, що спірні правовідносини повинні регулюватися Постановою Кабінету Міністрів України № 796 є безпідставними, та такими що не відповідають суті спірних правовідносин, оскільки вермут є підакцизною продукцією (алкогольним напоєм) та не відноситься до продукції, передбаченої статтею 3 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»незалежно від складності технологічного процесу його виготовлення.
У свою чергу, механізму випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються суб'єктами підприємницької діяльності до отримання з акцизного складу спиртзаводу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 498, якою затверджено відповідний Порядок.
Сама ж Постанова Кабінету Міністрів України № 498 була прийнята на виконання приписів частини двадцятої статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», якою визначено, що до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.
Відповідно до пункту 1 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 498, механізм випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються суб'єктами підприємницької діяльності до отримання з акцизного складу спиртзаводу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів) (далі - спирт етиловий), та є забезпеченням виконання зобов'язання таких суб'єктів сплатити у строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати видачі зазначених векселів, суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.
Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки податкового органу про те, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 796, які регулюють випуск, обіг та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), виданих до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується для виготовлення окремих видів продукції, а саме: виноградних, плодових та інших виноматеріалів і сусла, а не підакцизної продукції, до якої відноситься вермут.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що погашення податкових векселів, які були видані позивачу до отримання з акцизного складу спиртзаводу спирту етилового неденатурованого для виготовлення кінцевого продукту -вермуту, повинно здійснюватися у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 498.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є помилковими та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та призвели до прийняття незаконних рішень.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем не надано доказів здійснення судових витрат, суд їх не стягує.
На підставі викладеного,керуючись, ч. 2 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бережанському районі Миколаївської області задовольнити.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 р. у справі № 2а-4138/09/1470 скасувати.
Прийняти нове рішення. У позові відмовити.
3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Шипуліна Т.М.